EN|RU|UK
 Політика України
  8589  176

 "Мене не зупинять замовні статті на "зливних бачках", - Сюмар спростувала інформацію про "мільйони", розказавши про джерела прибутків

Народний депутат Вікторія Сюмар відреагувала на опубліковану в деяких ЗМІ інформацію про її "мільйони".

Як повідомляє Цензор.НЕТ, про це на сторінці у Facebook написала глава комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики, народний депутат від "Народного фронту" Вікторія Сюмар.

" Напевно, я зараз роблю велику помилку… Друзі кажуть, що цим постом ти лише докинеш г.. на вентилятор, який хтось так потужно за гроші розкручує проти мене. Бо аж надто багато публікацій про те, як я "заробила мільйони на революції"… Увесь тиждень читаю. Але все ж я хочу зробити те, про що говорить мій друг Єгор Соболєв - пояснити свою декларацію. У деталях. Хоч це більше, ніж пояснення декларації. Це сповідь.

Я виросла в маленькому селі Погребищі в двокімнатній квартирі на вулиці Пролетарській, яку видали батькам як робітникам цукрового заводу… Уся мрія життя була одна - вчитися. Постійні бібліотеки, олімпіади, золота медаль… Але до мрії була одна проблемка. Грошей не було взагалі. Не лише за те, щоб заплатити за вступ. А навіть на квиток до Києва, щоб документи подати в університет.
Тоді ми завели корову, робили сир та сметану, я в 16 років пакувала все це в величезні сумки, о шостій ранку бігла на електричку і везла в Козятин продавати на базар, бо там було дорожче. Так за два місяці були зібрані копійки на квитки для вступу… Це був 1994 рік.

Один іспит з історії я здала і, на диво, вступила, бо була медалісткою… Мама не мала грошей на ще один квиток, щоб допомогти привезти речі в гуртожиток. Я робила це сама. Китайська сумка в клітинку порвалася на півдорозі від автостанції до гуртожитка на Ломоносова, і три години я збирала кастрюлі і гречку, привезену з дому, аби хоч якось дотягти частинами…


Читайте на "Цензор.НЕТ": "Принцип безкарності породжує насильство проти журналістів", - Сюмар

Один костюм, пошитий швачкою в Погребищах, куртка та джинси, які купили за всі гроші, коли продали свиню, що її годували цілий рік… Це був весь одяг і статки.
Щоб я могла вчитися, тато поїхав на заробітки в Москву, був там півроку, зірвав спину і ледь довіз назад ті зароблені копійки, бо їх ледь не забрали російські митники.

Одна шоколадка на день - основний харч, і години в бібіліотеках. Коли декан вручав мені червоний диплом з відзнакою з подивом відзначів: а як це так, що я тебе не знаю і за тебе ніхто ніколи не просив?… А диплом з відзнакою.

Тато вже не їхздив в Москву, завод у Погребищах став, грошей не платили нікому. Я пішла працювати в школу номер 49 - зранку уроки історії, з 14 години - університет, з 19 - бібілотека. Це був третій курс, у вихідні мама привозила сметану і ми знову продавали її на базарі. Без корови просто б не вижили…
Далі ми однужилися з моїм однокурсником Viktor Taran. Його батьки - відомі письменники - розміняли свою трикімнатну квартиру, і ми отримали власне житло. Це була якась фантастика і мрія - наша перша квартира в старому будинку на Русанівці… Одного дня, хаотично перевдягаючись від школи до університету, я почула оголошення на радіо Континент, що їм потрібні ведучі новин. Прийшла, пройшла конкурс і виграла його. Я стала радіоведучою. Yulia Grechka - ти пам"ятаєш)

Читайте на "Цензор.НЕТ": У Раді запропонували зобов'язати телеканали випускати 75% новин українською мовою

Правда зранку я працювала в школі, далі вчилася в університеті (з чудовим науковим керівником Євген Магда пробували досліджувати нову тему МВФ), а потім вела вечірні програми на радіо. Там ми познайомилися з Гією Гонгадзе, Сашком Кривенком, Лесем Піддерв"янським та багатьма прекрасними людьми…
У 1999 завідувач кафедрою запропонував вступити в аспірантуру. Вступила, здала всі іспити на відмінно. Але тут доля подарувала ще один шанс - конкурс на власного кореспондента американської радіостанції Голос Америки в Україні. І, на диво, я його виграла…, до кінця життя буду вдячна Adrian Karmazyn, шефу укр служби…

Дисертацію я не дописала, бо працювала на повну. Народила Софію Таран, а за два тижні вже була на роботі, бо треба було заробляти гроші… Саме тоді ми вирішили продати квартиру на Русанівці і купити в новобудові на Позняках, щоправда, поки її будували знімали майже рік однокімнатну гостинку… Тато допоміг зробити ремонт, бо майстер на всі руки. А американська зарплата давала можливість дозволити собі дачу… Ми купили одну, добудували, відремонтували і продали. Почали будувати більшу.

Щоб будуватися працювала ведучою на Савік Шустер студіо, писала книжки для ІМІ, посібники для журналістів, їздила за кермом сама на сотні семінарів за невеликі гонорари, хоч вдома чекала маленька дитина. Пам"ятаєте - Михайлина Скорик, Сергій Гузь, Євген Глібовицький (Yevhen Hlibovytsky)?

Дивіться на "Цензор.НЕТ: Обшуки у журналістки Бабич у РФ можна трактувати лише як наступ на свободу слова, - Сюмар. ВIДЕО

ІМІ було життям у громадській активності, і дякую Alla Lazareva та Sergiy Taran. І щаслива, що знайшла і притягла туди найкращих медіаюристів та експертів, таких як Роман Головенко, Oksana Romaniuk.
... Саме там, у Глевасі, встигли побувати всі мої друзі - Єгор Соболєв, Volodymyr Viatrovych, Oleh Rybachuk, Natali Sokolenko Yaryna Yasynevych, Сергій Дацюк (Сергей Дацюк), Hanna Hopko та багато інших.

Так, там ми планували, що маємо змінити, аби Україна стала сильною та незалежною. Так, ми не уявляли собі рівень викликів, але розуміли незворотність революції і, напевно, тому першими опинилися тоді на Майдані.
Я мала перевагу, бо, працюючи в Громадській організації ІМІ, постійно писала під гонорари для Голосу Америки. І мала щастя бути фінансово незалежною. І мала необережність написати статтю про одного сірого кардинала - Сергія Льовочкіна. І тут почалося: замовні статті на "зливних бачках" в інеті, в газеті Сегодня тощо… Типу вкрала якийсь грант, якого мені ніхто ніколи не давав. Oleh Pastukhov з посольства передзвонив і перепитав: "А про ще це пишуть? Ви ж не мали того гранту?" Так, не мали. Але яке то вже мало значення, якщо в газеті та інтернеті написали, що вкрала… Це і Yevhen Bystrytsky добре пам"ятає, якого я безмежно поважаю за розбудову громадянського суспільства в Україні... У Фонді ми працювали завжди як волонтери, і це щастя було бути дотичним до творення нових проектів.

Тепер про революцію. Туди ми занесли в перші дні все - стільці з дому, чайники, шкарпетки, обігрівали дітей-студентів в офісі. Власне, як і всі українці. Там всі були патріотами, неймовірними!
Правда потім написали, що Майдану таємно Льовочкін помагав… Ну, проводивши там по 20 годин на добу, я тієї допомоги не бачила, зате публікації потім бачила, яким він насправді був противником Януковича, хоч направду був його правою рукою… Ну то таке.

Дивіться также: Інформація про те, що суд визнав законним позбавлення Семенченка звання майора резерву, не відповідає дійсності. ВІДЕО

Крім вкрадених грантів, мене робили коханками всіх підряд ... І все через продакшн телеканалу Інтер і знамениту тепер Марію Столярову... Знаєте чому? Тому що коли ми разом із Фондом Відродження створили Громадську наглядову раду телеканалу Інтер і змінили редполітику на час парламенських віборів 2012 року, то моя головна вимога до власника була звільнити Шувалова як російського агента.
Дякую Sergii Ivanov, показав тепер, як фантазія під коксом Ігоря Шувала, якого Льовочкін негайно повернув на канал, а наше СБУ досі не може видворити з країни, творила ці "шедевральні фейки" проти "ненависної йому Сюмар".
Тепер знов про революцію. Від перевезень броніків, щитів та поранених у мого Мерседеса тріснула рама… Ремонт коштував дорого, довелося міняти на акційну Ауді.
З Революції, на "якій я заробила мільйони", я пішла з топ-ведучої 5 каналу в РНБО на зарплату в кілька тисяч гривен в перші дні війни, відмовившись навіть від службової машини. Лишили одну для Андрій Парубій - Шкоду. Там, у РНБО, ми закрили російські телеканали, відбудували ситему інформування з АТО, зробили систему акредитації журналістів і ще багато чого… Ми не спали, проводили десятки зустрічей, робили можливе і неможливе, аби помогти Олександр Турчинов втримати країну, провести чесні вибори і створити батальйони та армію.
Революцію та сто днів війни, коли я бувала вдома максимум по 5 годин на добу вночі, моя родина не пережила.
Зараз ми розлучаємося з чоловіком. Мої мільйони (90 тис дол в еквіваленті і чесно сплачені за них податки державі (знайдіть в Авізо) - це продана квартира для обміну в процесі розлучення… Справа в суді. Після нього кожен із нас буде мати по одній квартирі, я авто, Віктор - дачу. Це всі наші статки за 17 років спільного життя. Я бажаю Віктору щастя з його новою дівчиною.
І звісно - наше найбільше богатство - Соня Таран. Усі наші збереження ми вирішили витратити на її освіту, щоб дарувати їй не квартири, а відкритий світ, мови і бажання творити.

Читайте на "Цензор.НЕТ": Процедура введення візового режиму між Україною і РФ може тривати до 6 місяців, - Сюмар. ВIДЕО

Перед декларацією я уважно переглянула всі свої речі і не знайшла там нічого, що коштувало б більше ніж 4 тис дол. Є кілька сережок, є шуби з Греції за 1,5 тис, є одна сумка Луї Віттона за 400 євро - реально найдорожча. Плаття шию сама. Є ікона прабабці з села Кам"яногірки. Найдорожча мені і безцінна, бо бабця Гапця любила мене найбільше, на ній нема металів, є Матір Божа…
У мене нема компаній, акцій оффшорів і рахунків. (Колись, у серпні 1998, після продажу батьками квартир, поклали 5тис дол в банк Україна, вони пропали, з тих пір не можу побороти недовіру до банків, хоч це погано(((.
Я знаю, що зараз не модно дивитися на тих, хто має офшорні компанії і десятки ділянок, або по декларації не мають нічого, але їздять на броньованих авто і живуть у будинках по півтисячі метрів. Бо ці люди вміють домовлятися між собою. І не переходити дорогу один одному.
А от для мене головне - зробити український інформпростір українським і прибрати звідти російський продукт, запустити українську музику, витіснивши російську попсу, і багато іншого, наприклад, показати офшорки, на які телеканали та радіо оформлені, суспільне запустити… Це все великі гроші олігархів, які змушені замість російського ширпотребу вкладати в українське. І це їх мільйони, і тому їм не шкода по кілька тисяч, аби показати що "всі вони одинакові", ті, хто відстоюють не гроші, а принципи.
Як це раніше зробили з Сергій Лещенко та Svitlana Zalishchuk … Я багато разів бувала в них вдома - в однокімнатній маленькій квартирі, де жили Світлана з Сергієм, який на той час був реальною зіркою журналістики. І їздив на Мазда 3, як і Єгор, який з топ-ведучою Марічка Падалко будували дерев"яний будиночок за містом для своїх 4 діток (горжуся - за прикладом моєї дачі))). І ці фейки, які ширять про їх нібито цегляну фортецю... То сусідський будинок, вчитися скромності в Єгора та Марусі варто кожному.
Думаю, кожен із нас може запросити будь-кого до себе додому і показати всі ці "мільйонні статки". Я похвалюся порталом для каміну, який місцевий майстер із Погребищ зробив за сто доларів і який я зістарювала спеціальною фарбою, аби виглядало як антикваріат))). І покажу картинку, подаровану Світланою Залищук, яка тягне на справжній імпресіонізм)… Правда, Natasha Vlaschenko? Mustafa Nayyem? Сергій Лещенко? Які багато разів були в мене вдома… Мені нема чого ховати - ні золота, ні антикваріату, ні гарнітурів. Усе українське.
Хтось ще хоче запросити колег додому? Багато таких?

Читайте на "Цензор.НЕТ": Інформаційна війна із залученням фейсбук-бійців, - Вінник про ситуацію з "Альфа-банком"

До чого я це все? Я маю все, що треба людині для життя. І мені більше нічого не треба, крім здоров"я рідних, інтернету і можливості робити свою справу.
Я знаю, що всі ці замовні статті з"являються недарма, з"являються для того, аби не дати нам можливості робити нашу роботу - робити Україну українською, прозорою та цивілізованою державою. А я цього хочу і мене не зупинять замовні статті на "зливних бачках". Вони роблять мене сильнішою. Я тут народилася, і я хочу тут померти, бо люблю свою країну понад усе.
Даруйте за лірику і за сповідь.
P.S. І дякую Peter Shuklinov Петро Шуклінов за першу спробу проекту з медіаграмотності. Нам необхідно вчити людей розбиратися, де інформаційне сміття, а де реальна правда… І сподіваюся, що Лілія Гриневич Lilia Hrynevych зможе впровадити курс медіаграмотності в школах. В інформаційному світі - це одне з базових знань. А фейків я не боюся, ось ці замовні "шедеври". Публікую сама".
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
Сторінка 2 з 2
<<<1 2
Сторінка 2 з 2
<<<1 2
   
 
 
 вгору