EN|RU|UK
Блоги 

Сергій Пархоменко

  1582  2

Безвіз проти російського «гібрида»

Про вербальні «викрутаси», маніпуляції цінностями й термінологією як інструмент гібридної війни Росії проти України.

Почнемо з теми безвізового режиму з ЄС. Недарма ж через своїх агентів впливу та просто корисних дурнів, Кремль роздмухував в Україні хибну й шкідливу в своєму корені думку «нащо безвіз, якщо нема грошей, за які можна поїхати до ЄС» та «безвіз не дає права навчатися та працювати в ЄС».

Обидві тези прописувалися путінськими політтехнологами. Але кожну тезу можна розбити. Почнемо:

До ведення безвізового режиму українці платили за шенгенську візу консульський збір в розмірі 30-60 євро в залежності від країни. На сімю в розрахунку на 2 а то й більше осіб, це кошті, насправді чималі. Зараз в країни ЄС на 7 ночей можна поїхати, в залежності від країни і типу відпочинку, за 250-500 євро на родину (це з урахуванням консульського збору). Після вступу безвізу в силу ця ціна буде суттєво меншою. Для порівняння: зараз тиждень відпочинку в Одесі чи на Азовському морі сім'ї з двох осіб обійдеться в 6000-7000 тисяч грн. (тобто близько 240 євро). І це в травні-червні, у високий сезон ціна може бути й 8000, й 9000 грн і навіть більше!

Теза ж про «неможливість працювати й навчатися в ЄС» також поширюють ті, хто свідомо хоче нівелювати значення цієї події - отримання Україною безвізового режиму з Європою.

Адже в рамках перемовин про безвіз, від початку йшлося про туристичні візи, а не про працевлаштування! До речі, навчатися в країнах ЄС, при чому - навіть безкоштовно, українці мають можливість вже декілька років, особливо, після 2014 р.

Тому розмови про те, що навіть без віз нема чого ловити в ЄС, ведуть ті, хто прагне утекти на «ситий Захід», або ж сумлінно відпрацьовує російські кошти.

Треба чітко усвідомити: безвіз - політичний крок, це підтримка (і моральна, і економічна), і це - кістка в горлі російських окупантів.

Історія, мова, інформаційний простір

В той же час російські «гібриди» й надалі активно використовують гуманітарні теми, зокрема історію й мову.

Подивіться, як Росія використала ретроградів з польської правлячої партії «Право і Справедливість» в історичних війнах проти України! Реальну загрозу з боку РФ в польському суспільстві затьмарила «антибандерівська» риторика. Якщо вже католицький священик, Львівський митрополит римо-католицької церкви Мечислав Мокшицький, говорить, що «війна на Донбасі - це кара за волинську «рєзню», то більш ніж очевидною виглядає роль Москви в розпалюванні «історичних війн» між Україною і Польщею.

Активно російська агентура маніпулює ситуацією із рішенням про блокування російських соціальних мереж, закону про мовні квоти на телебаченні, релігійні законопроекти, законопроекти щодо державних свят (до речі, навіть суто з економічної точки зору така кількість вихідних для воюючої країни - це явний перебір) тощо.

Але чомусь не кажуть рупори Кремля, що заборонені «рос-сервіси» поширювали шкідливі програми, які заносили віруси в комп'ютери українських користувачів. Такі віруси дозволяли браузеру відкривати безліч вкладок з російськими сайтами, в тому числі - й інформаційно-політичними (хто випадково скачував браузер «Мейл.Ру», прекрасно мене зрозуміє).

Про реакцію «вати» на мовні та релігійні проекти законів зайве навіть говорити. На жаль, навіть за умови функціонування таких законів (і тих що прийняли, і тих, що можуть прийняти), деякі «рупори Кремля» можуть знайти собі «лазєйкі».

Наприклад, менеджмент каналу «Інтер» може сказати, що канал демонструє російськомовні фільми й «шоу» в регіонах, де 40% можна подавати мовою нацменшин, а за їх логікою таким регіоном буде і Київ, і тут ще й через суд доведеться доводити зворотнє. Плюс можна завалити ефір радянськими фільмами, які не дублюються. І тут єдиним виходом є лише позбавлення «Інтеру» ліцензії.

Варто пам'ятати, що проти мовних квот і заборони соцмереж виступають ті ж самі особи, що в 2013 році виступали про асоціації з ЄС.

Термінологія як елемент «гібридних війн»

На жаль, термінологія, яку ми використовуємо для означення подій війни, і яку використовують наші офіційні органи влади і ЗМІ, іноді теж підіграє нашому опоненту в його гібридній агресії.

АТО чи війна?

Якщо постійно використовувати термін «АТО», то рано чи пізно можна відійти від суті події. АТО - це антитерористична операція проти хай і підтримуваних РФ, але все таки місцевих терористів. І реальний агресор тут ніби відходить на другий план, для нього зявляється простір для інформаційних, політичних, правових маніпуляцій.

Сепаратист чи російський окупант?

Так само й термін «сепаратист». Сепаратист - громадянин України, який підтримує відділення того ж Донбасу від України. Сепаратистами можна назвати Ахмєтова, Бойка, Медведчука, Захарченка, Плотницького, Ходаковського… Але не вони є головними режисерами злочинів проти України… Тоді виходить, що у нас нема окупаційний російських військ, а є місцеві заколотники, донедавна - громадяни України. А отже у нас - громадянський конфлікт (в чому і хоче переконати Росія), а значить, центральна влада в Києві повинна домовлятися і вирішувати питання самотужки. Якщо це громадянська війна, а не зовнішня експансія Росії - той розбирайтеся самі, скаже будь-який, найнятий за гроші російської «п'ятої колони» «фахівець» з міжнародного права.

Тож коректніше вживати терміни «російсько-українська війна», «російські окупанти» (саме російські, а не «рускіє», адже в лавах збройних формувань агресора є громадяни Росії різного етнічного походження).

Одним словом, треба бути послідовними, принциповими і рішучими, коли йде мова про базові цінності української нації. Адже там, де є якась половинчастість, компромісність, де звучать гасла, що давайте «нє будоражить тєму історіі», «дайтє право людям самім рєшать, что смотрєть і на каком язикє, дайте право каждому пубічно славить тєх гєроєв, кого он счітаєт нужним», незабаром з'являються «зелені чоловічки». А за ними - російські танки.


Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору