EN|RU|UK
Блоги 

Ян Осока

  1979  3

Заради чого вони там

Звичайний чоловік йшов на війну. Його не розуміли. Його відмовляли. Його питали. Навіщо, навіщо ти туди прагнеш? За гроші? Не видумуй, відкоси, заплати, перечекай, нехай інші йдуть, не твоя це війна, не твоя.

Звичайний чоловік мовчав, бо знав, що не зрозуміють справжньої причини ті, хто задає такі питання, ніколи не буде їм дано усвідомити, що причина не у папірцях, вона криється глибоко усередині, в районі серця.

Він розумів, що не може бути "не його війна", коли під загрозою знаходиться його мир.

Костянтин Олександрович Сергієнко народився 09.03.1978 року у місті Шостка Сумської області.

Хлопчину з дитинства переповнювала енергія, активність та допитливість, тому батьки доволі часто віддавали йього до різних спортивних секцій, що врешті - решт дало свій результат, він гарно плавав, швидко бігав та зміцнів.

Класний керівник передав йому захоплення туризмом, тож Костянтин разом із групою неодноразово мандрував Карпатами. Мав талант до шахів, приймав участь у міських змаганнях.

По закінченню 9 класів школи №9 вступив до хімічно - технологічного коледжу Шостки, але на другому курсі отримав повістку на строкову. Проте служба відклалася, адже отримав важку травму та рік відновлювався після неї.

Отримавши фах механіка у ВПУ №43, пішов працювати на ТЕЦ, де відпрацював 10 років спеціалістом з ремонту турбін.

Війна вирвала його зі звичного життя. Він був єдиним зі свого підприємства, хто зголосився добровільно йти служити та не уникати мобілізації. Службу проходив у Ромнах, у складі НГУ.

Демобілізувавшись, чоловік не повернувся до мирного життя у тилу, а восени 2016-го року підписав із ЗСУ контракт. Спочатку служив у лавах прикордонників, у Середино - Будському прикордонному загоні, а потім, за власним бажанням, перейшов до свого підрозділу.

Старший солдат, снайпер 13-го окремого мотопіхотного батайльйону "Чернігів-1" 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

Курси снайперів проходив на навчаннях у Десні, де вирізнявся серед інших та отримав пам'ятну відзнаку від куратора за нестандартне вирішення моделі бойової ситуації.

Я не маю права деталізувати його військову біографію через специфіку його діяльності, але достатньо буде того, що він був справжнім воїном, добрим та виваженим до своїх, але безжальним до ворога, що прийшов на нашу землю топити нас в крові.

Загинув у ніч з 6 на 7 вересня у Луганській області. За словами Олени Кравченко, керуючої справами виконкому Шосткинської міської ради: "У землянку, де він був, прилетів снаряд". За даними штабу АТО 6 вересня втрат немає.

Похована ця мужня людина 9 вересня у Шостці. У нього залишились батьки, брат, дружина та син.

А ті, хто питав про гроші, стояли поруч. А може, проходили повз. А може, навіть і не знали, що з ним прощаються. Але щоб вони не робили: спали, обідали, працювали, у бірюзовому теплі перших днів осіні їх огортав той самий мир, який він заробив, віддавши все, що у нього було.




Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору