EN|RU|UK
 Політика України
  49921  545

 "Знущалися, як кому дозволяла фантазія. Хто кричав, того били": історії затриманих у клубі Jugendhub "ухильників". ВIДЕО

У ніч із 27 на 28 жовтня на вечірку в київському нічному клубі Jugendhub, яка називалася "Головний біль", увірвалася поліція. Правоохоронці шукали наркотики. Очевидці заявляли не лише про моральний тиск із боку поліції, а й про застосування фізичної сили - багатьох відвідувачів клубу поклали обличчям у підлогу.

Як повідомляє Цензор.НЕТ, про це йдеться в матеріалі "Громадського", журналісти якого дізналися історії деяких із затриманих.

Знущалися, як кому дозволяла фантазія. Хто кричав, того били: історії затриманих у клубі Jugendhub ухильників 01

У Нацполіції заявили, що застосовувалися "дозволені заходи фізичного впливу в межах, передбачених законом", і протиправних дій поліцейських не зафіксовано.


Крім обшуків, відвідувачів клубу примусово доставили в збірний пункт військкомату. Там їх тримали понад добу, останні затримані залишили пункт лише після обіду в неділю. Дванадцятьом юнакам вручили повістки.

Військові вважають свої дії законними, адже, за їхніми словами, серед затриманих були ті, хто ухилявся від виконання військового обов'язку. Однак молоді люди підкреслюють, що у військкомат були доставлені незаконно. Про це говорять і адвокати, і омбудсмен.

Затримані хлопці поділилися своїми історіями з "Громадським".

Знущалися, як кому дозволяла фантазія. Хто кричав, того били: історії затриманих у клубі Jugendhub ухильників 02

Читайте також: Поліція ніколи не втручається в справи збройних сил, - Князєв спростував інформацію про участь правоохоронців у "облаві" на призовників у Львові


Знущалися, як кому дозволяла фантазія. Хто кричав, того били: історії затриманих у клубі Jugendhub ухильників 03 Нізар Остапчук, 22 роки: "Одного хлопця змусили зняти на вулиці взуття і шкарпетки, він стояв так хвилин 20"

"Я закінчив чотири курси університету. Був на Майдані, чергував у лікарні швидкої медичної допомоги №3. Після революції пішов у військкомат, записався на випадок мобілізації. Залишив там фактичну адресу проживання. У військкоматі з'являвся щоразу, коли приходила повістка. Я отримав відстрочку за станом здоров'я.

Нас та дівчат кинули обличчям униз на бетонні плити на вулиці. Величезний чоловік у масці спершу сів на мене зверху, потім почав тягнути ноги догори, ніби хотів, аби я ними дістав до голови. Хто кричав, того били.

Я мовчав, доки ноги не зсудомило. Попросив трохи послабити. Мене звільнив поліцейський, який підійшов і сказав, що той чоловік потрібен у клубі. Наостанок він вдарив мене ногою в коліно.

Дівчатам дозволили присісти. Ми продовжували лежати, а надворі було лише 4 градуси. Над іншими знущалися, як кому дозволяла фантазія. Одного хлопця змусили зняти на вулиці взуття і шкарпетки, він стояв так хвилин 20. Як потім з'ясувалося, це був хлопець із Криму.

Ми на нашому прикладі хочемо показати, що такий спосіб "набору" в армію матиме наслідки. Всі структури і уряд мають діяти в межах закону".

Читайте також: Якщо хлопцеві не прийшла повістка, то він зобов'язаний особисто прибути на призовну дільницю і з'ясувати свій статус, - Генштаб


Знущалися, як кому дозволяла фантазія. Хто кричав, того били: історії затриманих у клубі Jugendhub ухильників 04 Антон Косенко, 24 роки: "Нас називали "кримінальниками"​ й погрожували в'язницею"


"Я родом із Кривого Рогу, у Києві вступив до КПІ. Там отримав ступінь магістра. За освітою програміст, але займаюся веб-дизайном.

Я прийшов у клуб із подругою, коли все це сталося. Подругу відпустили, а мене забрав військкомат. Вони силою нас заштовхували в автобус. Ніхто не казав, куди нас везуть, ми просто за картами побачили, що їдемо на Зрошувальну, 17-А, на збірний пункт.

Там нас вишикували, відвели в казарму, там були голі дерев'яні ліжка. Позаписували наші дані. У туалет чи покурити виводили групами в супроводі представника військкомату. Двічі виводили поїсти в їдальню. Один раз в обід, але я відмовився. А ввечері, десь о сьомій, я їв розварену перловку, соєву сосиску, невелику булочку без смаку, ще був хліб і чай.

У приміщенні було холодно, тож усі сиділи у верхньому одязі. На дерев'яних ліжках ніхто не міг спати. Ближче до вечора, коли сказали, що буде відбій, дали ковдри. З 11 вечора почали знову водити до вищого керівництва, комусь пропонували проходити медкомісію, комусь - підписати повістку і з'явитися на медкомісію, і тоді могли відпускати.

Вони називали нас "ухильниками", "кримінальниками", казали, що нам світить в'язниця, тому мусимо погодитися служити в армії. Казали, відслужите рік-півтора, бо наступного року служба триватиме вже два роки.

Я ніколи не хотів іти в армію. Вважаю, що армія має бути контрактною, щоб людина була мотивованою на службу. А не коли силою заштовхують і змушують. Якби я потрапив в армію, я б там деградував. Не розвивався б творчо.

Усі дії я вважаю незаконними, про що я неодноразово казав. Я вимагав нас відпустити. Поліція нас не супроводжувала. Хтось викликав поліцію, вони приїжджали і їхали назад. Лише раз записали наші дані, щоб перевірити, чи ми перебуваємо в розшуку. Коли мене та ще одного хлопця там не знайшли, то передали військкомату".

Читайте також: План осіннього призову-2017 вже виконано на 70%, - Генштаб ЗСУ
Знущалися, як кому дозволяла фантазія. Хто кричав, того били: історії затриманих у клубі Jugendhub ухильників 05 Діма Жанков, 24 роки: "Наша армія - це не те місце, куди я хотів би потрапити"

"Народився та виріс у Києві. Учився у школі, але на університет часу, на жаль, не залишилося. З 9 років я сирота, а з 15 почав працювати й жити сам. За професією я фотограф.

У 2013-2014 роках брав активну участь у Революції Гідності. Отримав кулю в лоба (не бойову, тому обійшлося швами), відбиті нирки та осколки в нозі. Після активної фази Майдану я перейшов у самооборону - патрулював район. Потім - у волонтерську службу, збирав і возив на фронт гуманітарну допомогу.

У п'ятницю мене затримали під час придбання вхідних квитків. Я поклав 500 гривень на стіл. Працівник якоїсь зі служб у кращих традиціях "Беркута" попросив мене прилягти на підлогу обличчям вниз. Я стояв на колінах близько години, після чого почався обшук.

У мене нічого забороненого не знайшли й розчаровано віддали мене військкомату. Там уже перевіряли за воєю базою. Мені повідомили, що я вирушаю служити.

Чи я збирався служити сьогодні? Чи в п'ятницю? У жодному разі. У мої 24 півтора року служби в армії - це 300-400 гривень із сімейного бюджету, десятки нереалізованих цілей та можливостей. Це бабуся, у якої пенсія трохи більше тисячі гривень, і вона так і не з'їздить на море. Це не вилікуваний хребет, нирки та невроз.

Це 548 днів дармоїдства на гроші платників податків. У сучасних країнах повну військову підготовку можна пройти за 3-4 місяці. У нас, поспілкувавшись із тими, хто пройшов службу, я зрозумів, що ти перші півроку маршируєш, а потім ще рік намагаєшся "відкосити" від будь-яких завдань. Це не є моїми пріоритетами.

А головне - легендарний борг перед Батьківщиною. Моя бабуся мене виховала, не взявши в держави ані копійки. Мій борг - перед нею".

Читайте також: Військові влаштували в центрі Львова нічну перевірку документів у хлопців призовного віку, - ZAXID.NET
Источник: https://ua.censor.net.ua/v461754
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
Сторінка 6 з 6
<<<1 2 3 4 5 6
Сторінка 6 з 6
<<<1 2 3 4 5 6
 
 
 
 
 
 вгору