Як повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на прес-службу Кабміну, про це віце-прем'єр-міністр України Іванна Климпуш-Цинцадзе заявила під час робочого візиту в Париж, зустрівшись із головою групи дружби Франція-Україна Національних зборів Франції Валерією Фор-Мунтян і віце-головою Комітету у закордонних справах Національних зборів Франції Мірей Клапо.
Обговорюючи ситуацію на сході України, Климпуш-Цинцадзе наголосила на необхідності посилення співпраці в рамках "нормандського формату" і підкреслила, що в найближчій перспективі найбільш важливим є змусити РФ працювати над дорожньою картою і виконувати Мінські домовленості.
"Ми розраховуємо на те, що Франція і надалі займатме позицію поваги до міжнародного права, і на єдність ЄС щодо протидії поведінці країн, які руйнують принципи миру, встановлені в Європі після Другої світової війни", - сказала вона.
Віце-прем'єр подякувала парламентаріям Франції за підтримку суверенітету і територіальної цілісності України.
Вона також звернулася до Фор-Мунтян і Клапо з пропозицією розглянути французьким парламентом визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу, оскільки це питання історичної пам'яті є дуже важливим для України.
Фор-Мунтян як член делегації нацзборів Чорноморського економічного співробітництва перебуватиме в Україні на початку 2018 року і планує разом із колегами візити на схід України і в Одеську область.
25 июня 2015 ПАСЕ приняла резолюцию о пропавших без вести в ходе конфликта на Украине, в котором сам конфликт был назван «российской агрессией», а Крым и контролируемые самопровозглашёнными ДНР и ЛНР территории Донецкой и Луганской областей - «оккупированными территориями». «За» проголосовало 54 депутата из 58. Отказались голосовать 3 депутата, один депутат проголосовал против.[27][28][29].
13 октября 2016 года ПАСЕ приняла две резолюции по Украине. Были приняты две резолюции по Украине, в которых конфликт на её территории называется «российской агрессией» и содержится призыв к РФ вывести свои войска из Донбасса. Ключевые позиции резолюций: российские войска должны быть выведены с Украины, выборы в Донбассе в нынешних условиях невозможны.
АГРЕСІЯ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ: ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ
Революція Гідності 2013-2014 рр. та війна українського народу проти російської агресії стали центральними подіями новітньої історії не лише України, а й Європи та світу. Російська агресія проти України змусила вільний світ усвідомити мету російського режиму та почати готуватися до опору.
Напередодні агресії великою загрозою для України стала ідея втягнути країну до Митного та Євразійського союзів, створених Росією. Керівництво Росії прагнуло відновити імперію і потребувало для цього ресурсів України - матеріальних і трудових. Російське керівництво підтримувало перебування злодіїв при владі в Україні, оскільки це виснажувало життєві
сили України, здешевлювало українські підприємства, уможливлювало спільне розкрадання українських активів. Росія прагнула позбавити Україну перспектив нормального розвитку за зразком європейських держав, адже деградовану країну значно легше підкорити.
Більшість керівників силових відомств України за часів режиму Януковича, включно з міністрами оборони, керівниками розвідки, внутрішніх військ, СБУ тощо, були російськими агентами і працювали на шкоду інтересам України. Де-факто, це був початок окупації. Натомість, чимало громадян усвідомлювали, що підкорення України Росією могло означати фізичне знищення і геноцид українського народу, як це мало місце в ХХ столітті.
Майдан був колосальним за своїм масштабом. За даними соціологічного опитування Фонду «Демократичні ініціативи», у подіях Євромайдану в Києві брали участь 5 % населення країни, в інших містах і селах - 6 %, ще 9 % населення допомагали мітингувальникам харчами, речами, грішми тощо. Тобто кожен п'ятий дорослий громадянин України, або майже 10 мільйонів, безпосередньо чи опосередковано брали участь у подіях Майдану.
Наслідками Революції Гідності стали:
* відвернення безпосередньої загрози знищення України Росією;
* відновлення основних громадянських свобод, порушених «диктаторськими
законами»;
* припинення визискування ресурсів країни кланом Януковича;
* відновлення можливостей для реформування країни;
* відновлення руху України до Європи;
* становлення України у світовій громадській думці як держави з
власною самобутністю, історією та гідністю;
* зростання самоповаги, патріотизму та солідарності громадян України.
Майдан продемонстрував здатність українців до самоорганізації, взаємодопомоги і самопожертви, виявивши, що для наших співгромадян, незалежно від регіону проживання, етнічної належності та мови, важливими цінностями є свобода, людська гідність, право обирати свою долю.
Російське керівництво сприйняло перемогу Майдану і втечу Януковича як власну катастрофу. Плани поглинути Україну й використати її ресурси для цілей імперії зазнали краху. Успішна модернізація України ставить хрест на імперських амбіціях Росії, демонструє неефективність її суспільно політичного ладу порівняно з європейським. Тому Кремль вирішив задіяти заздалегідь розроблений план військової окупації Криму. Метою було, з одного боку, загарбавши чужу територію, добитися підтримки шовіністичної частини населення Росії та відвернути увагу російського суспільства від власної корупції, неефективності, бідності та приниження російського населення в Росії, а з другого - «покарати» Україну за Революцію, принизити її, підірвати життєздатність та, врешті-решт, підкорити, а потім знищити як державу і народ.
Всупереч ворожим підступам і пропаганді в Україні зміцнилася національна єдність. Під час війни відродилися самоповага, кращі героїчні військові традиції українського народу та готовність людей усіляко підтримувати свою країну: особистою збройною участю, волонтерською працею, грішми, майном. Волонтерський рух щодо допомоги армії та постраждалим цивільним досяг в Україні небувалих для сучасної Європи масштабів.
У питаннях захисту країни не існує залежності від мови. Попри жертви та економічні проблеми багато людей усвідомили цінність власної держави й армії для захисту життя.
Мужній опір українців змусив розвинуті країни світу нарощувати міжнародний тиск на Росію, унаслідок чого вже за півроку російська економіка увійшла в глибоку кризу. В Європі та світі почалося усвідомлення загрози світовому порядку від російської агресії, важливість міжнародної солідарності з Україною в її боротьбі за незалежність. Українці своєю кров'ю платили за європейські цінності свободи. Антинаукове гасло «Новоросії», що його підняла Росія, - таке ж фашистське, як і «Лебенсраум» («життєвий простір») Адольфа Гітлера. Ним намагаються виправдати позбавлення українського народу права на існування, культуру, історію і саме життя на його власній одвічній землі.
Окрема атака відбувається на історичну пам'ять українців.
Здавна вороги кожного народу намагаються не допустити достовірного знання про історію, аби позбавити народ досвіду. Перед тим як знищити націю, першою завжди вбивалася пам'ять. Один із лідерів фашистської Німеччини Геббельс стверджував, що варто позбавити одне покоління знань про історію і народ перетвориться на натовп, з яким можна робити все, що завгодно. Тому Україні слід засвоювати не лише новітні, а й давні уроки історії.
Его социология очень тоже "великая", что такое "события на Майдане" в которых "принимали участие" 200 000 киевлян? Стояли и кричали, хоть раз, действительно многие, но сколько, например, кричали, "утверждая решения Вече"? Уже в десятки раз меньше, но главное - кто ДЕЙСТВИТЕЛЬНО что то решал, сколько их и кто поименно, кто их поддерживал? На Вече не было решения выходить на Грушевского метать камни и бутылки в ментов, а действие было, стрелять в ментов тоже открыто на Вече никто не решал, а более 200 подстрелены, именно такие действия дали победу революции, но кто решал, выполнял и какой процент народа это поддерживал, какой социолог это спрашивал?
"Наслідками Революції Гідності стали:
* відвернення безпосередньої загрози знищення України Росією;
* відновлення основних громадянських свобод, порушених «диктаторськими
законами»;
* припинення визискування ресурсів країни кланом Януковича;
* відновлення можливостей для реформування країни;
* відновлення руху України до Європи;
* становлення України у світовій громадській думці як держави з
власною самобутністю, історією та гідністю;
* зростання самоповаги, патріотизму та солідарності громадян України."
Вот тем патриотические политологи и характерны, что свершения, которые они видят, объективно невозможно измерить! Как можно говорить про "відвернення безпосередньої загрози знищення України Росією", если про эту угрозу никто на Майдане, даже сам Палий, слова не сказали? Они что, не подозревали об угрозе захвата Крыма? Если так, то глупы, а если не так, то почему не подготовились?
После чего произойдет заморозка всех этих активов и, возможно, даже их конфискация. По самым скромным оценкам, речь идет о сумме в триллион долларов, заработанных российской элитой за последние 17 лет. Прощай деньги, Америка и надежды на безоблачную жизнь для себя и своих потомков.
Даже президент США Дональд Трамп, несмотря на всю свою пагубную страсть (прежде всего, для него самого) к российскому президенту, не в силах отсрочить это испепеляющее кремлевскую элиту финансовое аутодафе.
А ведь в России царей душили шарфами и приканчивали табакерками по гораздо более смешным поводам.
Колишня дружина екс-співвласника Приватбанку Геннадія Боголюбова через суд стягнула з Приватбанку на свою користь 500 мільйонів гривень.
Про це йдеться у судових матеріалах, передає FinBalance.
Жовтневий райсуд м. Дніпра своїм рішенням частково задовольнив позов Олени Боголюбової до Приватбанку - розірвав кілька депозитних договорів, укладених позивачем і відповідачем у 2014-2016 роках, та стягнув з Приватбанку на користь Олени Боголюбової 15,7 млн дол, 1,8 млн євро і 30,4 млн грн.
кубів і
куриленкокіриленко !!!Пані Іванна - донька О́реста Дми́тровича Кли́мпуша (нар. 14 лютого 1941, Ясіня, Королівство Угорщина, тепер у складі Рахівського району Закарпатської області) - український політик, інженер, дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посланник України 1-го класу (07.1999).
Та онука Дмитра Климпуша - команданта Карпатської Січі (військових формувань незалежної української держави - Карпатської України в 1938-39 роках).
Арчіл Цинцадзе народився 13 травня 1966 року в Тбілісі.
У 1989 році закінчив Тбіліську художню академію, архітектурний факультет.
У 1992-1993 - командував взводом під час грузино-абхазького конфлікту, брав участь у бойових діях в Сухумі. Полковник грузинської армії.
А почему Глава ОБСЕ ездил не поклон?