EN|RU|UK
 За кордоном
  38724  145

 Мало було вціліти в Україні - тепер треба ще вижити вдома: як живуть у Росії найманці, що повернулися з Донбасу

Російські найманці, які воювали на Донбасі, після повернення додому стикаються з багатьма труднощами. Ніяких пільг їм не надають, роботу знайти дуже важко. Багато ледве зводять кінці з кінцями.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Настоящее время.

Читайте на "Цензор.НЕТ": "Хрестик - 5 тисяч рублів, з наказом про нагородження - 5 тисяч доларів", - найманець РФ Анатолій Гелюх озвучив розцінки на "ордени ДНР"

Російський найманець Андрій Камаєв приїхав на Донбас наприкінці вересня 2014 року. Його переповнював патріотизм: Андрій був переконаний, що, воюючи проти "фашистів і нацистів", він йде по стопах свого діда-розвідника. Про українську армію, яка протистоїть проросійським найманцям, 49-річний Камаєв говорить виключно в термінах кремлівської телепропаганди. Він визнає, що в нього були й інші мотиви: хотілося допомогти відновити "русскій мір" і не допустити ймовірного розширення НАТО.

Однак усім його мріям про військову славу швидко прийшов кінець. 1 лютого 2015 року Камаєв отримав поранення під Дебальцевим. Поруч із ним вибухнула міна, ліву ногу роздробило. Його доставили в сусідню лікарню, проте потрібних медикаментів там не було, і у Камаєва почалася гангрена. Лікарі були змушені ампутувати ногу до стегна. Камаєву пощастило - він, на відміну від багатьох інших російських найманців, які приїхали воювати в Україну, - залишився живим. Удома, в Петербурзі, Камаєв пересувається на милицях в надії, що коли-небудь до цього пристосується.

Йому, як і тисячам таких же ніким не визнаних "ветеранів" конфлікту, який розпалює Кремль, ніякої особливої ​​слави не дісталося. Війна тягнеться вже четвертий рік, а кінця їй не видно. На батьківщині російських найманців ніхто не зустрічав як героїв. Майже всі повернулися пораненими - якщо не фізично, то психологічно. Ніяких пільг їм не надають, роботу знайти дуже важко. Багато ледве зводять кінці з кінцями. Гірше того: тих, хто повернулися з Донбасу, розділяють гострі ідеологічні протиріччя, вони по-різному бачать подальшу стратегію і по-різному оцінюють те, що трапилося. Це не дає їм об'єднатися, щоб голосно заявити про свої потреби.

Читайте на "Цензор.НЕТ": Москва несе відповідальність за мир на Донбасі, - Ватикан

Частина наймаців, що воювала на сході України, входять до "Союзу добровольців Донбасу", яким керує колишній глава так званої "ДНР" Олександр Бородай. Ця група тісно пов'язана з Кремлем через радника російського президента Владислава Суркова: Сурков вважається куратором цього конфлікту, а колишні найманці недолюблюють його за надмірну елітарність. Ще одна організація - "Рух Новоросії". Її очолює російський полковник Ігор Гіркін (Стрєлков), який командував угрупованнями проросійських терористів в перші місяці війни. Багато бійців, що воювали на Донбасі, вважають його зрадником через те, що він відступив зі Слов'янська під напором української армії. Гіркіна внаслідок цього відкликали в Москву. На запит Радіо Свобода про інтерв'ю він не відповів.

Андрій Камаєв, зі свого боку, організував в Петербурзі неурядову організацію "Ветерани Новоросії". Заступник Камаєва, 41-річний Денис Щинкоренко, брав участь у битві за Іловайськ - її часто називають найкривавішим боєм цієї війни. "Ветерани Новоросії" допомагають російським найманцям, які повернулися з Донбасу чи досі беруть участь в бойових діях на сході України. Багато з них озлоблені і дуже незадоволені невизначеністю свого майбутнього, говорить Камаєв.

Мало було вціліти в Україні - тепер треба ще вижити вдома: як живуть у Росії найманці, що повернулися з Донбасу 01

Денис Щинкоренко (ліворуч) і Андрій Камаєв на Донбасі


Дивіться на "Цензор.НЕТ: Pussy Riot випустили ролик на підтримку Олега Сенцова. ВІДЕО

Розмови, які кореспондент Радіо Свобода провів більш ніж з десятком інших найманців у Москві, Санкт-Петербурзі і Калузі, підтверджують цю оцінку. Тисячі російських громадян, які воювали в Україні, виявилися практично вилученими із суспільства. Їм важко повернутися до нормального життя. Колишні найманці не отримують жодної офіційної державної підтримки. Камаєв живе на мізерну державну пенсію, яку йому призначили нема за військову службу, а "за те, що я інвалід, - точно таку ж я б отримував, якби мене на вулиці збив тролейбус". У цьому є якась гірка іронія: мало було вціліти на фронті в Україні - тепер треба ще вижити вдома.

У Росії бойовики почуваються забутими. Імовірно, причина хоча б частково криється в тому, що їх не визнавали спочатку. Президент Росії Володимир Путін не виключав, що в Україні можуть воювати росіяни, що приїхали туди за власним бажанням, але він категорично заперечував, що Росія їх озброює. Кремль досі не визнає своєї ролі в розпалюванні цього конфлікту.

По суті, Росія сформувала з "добровольців" велику і потужну "армію-посередника", що дозволяє Путіну з деякою мірою правдоподібності заперечувати участь регулярної російської армії в конфлікті. Самі бойовики від цієї війни фактично нічого не отримують.

За оцінками Камаєва, "Ветерани Новоросії" налічують три тисячі членів, інші організації не розкривають свої цифри. Загальна кількість росіян, які добровільно воювали на території України, невідома.

Читайте також на "Цензор.НЕТ": Росія блокує введення миротворців ООН на Донбас, - Пристайко

Більшість російських бойовиків, з якими вдалося зв'язатися кореспондентові Радіо Свобода, - звичайні громадяни з різним рівнем військової підготовки. Їх готовність взяти в руки зброю пояснюється різними причинами - від патріотизму до авантюризму. Багато з них просили не називати їхніх імен, і причини тут теж різні: хтось боїться, що про те, чим вони займаються, дізнаються родичі, хтось побоюється, що участь у військовому конфлікті погано позначиться на перспективах працевлаштування, хтось взагалі перебуває в розшуку.

Кореспондент Радіо Свобода зустрічався з Камаєвим у Петербурзі напередодні Дня повітряно-десантних військ. Цей день, 2 серпня, відзначається в Росії з великою помпою. А ось для бойовиків, шо воювали на Донбасі, ніхто ніяких урочистостей не влаштовував. На їхню честь вулиці не прикрашають прапорами, і ніхто з них не отримав медалі за доблесть.

Єдине місце, де зберігається пам'ять про їхні злочини, - темний підвал в одному зі старих будинків у центрі Петербурга. "Музей військової доблесті Донбасу" (саме так називається цей підвал) заповнений різноманітними артефактами, які найманці привезли з війни. Кулі та артилерійські снаряди, колекції значків з гербами різних бойових одиниць, фотографії проросійських пропагандистів (в числі яких виявилися британський блогер і американський радіоведучий), меморіал вбитим бойовикам, зловісні позивні яких ще деякий час назад були відомі всім, - їх засклені фотографії розвішані на стінах.

Мало було вціліти в Україні - тепер треба ще вижити вдома: як живуть у Росії найманці, що повернулися з Донбасу 02х

"Музей" бойовиків

26-річний "Академік", який отримав своє прізвисько за вміння читати карти, показує шолом, який він називає "особливим" ("Академік" одягнений у камуфляж, на правому рукаві красується напис: "Ми навчимо вас вести діалог"). "Усередині цього шолома збереглися мізки українського нациста", - з усмішкою пояснює він, відтворюючи всі штампи кремлівської пропаганди.

Дивіться також на "Цензор.НЕТ": 5 000 найманців були найняті для війни в Україні та Сирії полковником ГРУ Вагнером (Уткіним), - РосЗМІ. ФОТО

За словами Щинкоренка, більшість бойовиків, які приходять до "Ветеранів Новоросії", скаржаться на серйозні психологічні проблеми. Багато хто говорить, що війна їх "змінила". "До певної міри ми там і залишаємося, на цій війні, - каже Щинкоренко. - Я намагаюся зрозуміти, чи дійсно пов'язаний з війною травматичний синдром, або це фундаментальна зміна особистості".

Камаєв згадує бійця, який наклав на себе руки: "Він повернувся, жив один. Швидше за все, нікому не розповів, що був у Донбасі, ні з ким було про це поговорити".

"Ветерани Новоросії" - існують за рахунок пенсії Камаєва і доходів від дрібного бізнесу, співвласником якого є Щинкоренко (так принаймні вони самі кажуть). Вони хоча б дають колишнім бойовикам можливість зустрітися і обговорити проблеми з працевлаштуванням.

Російська економіка переживає не кращі часи, так що варіантів у них небагато. Багато хто визнає, що роботи з гідною зарплатою не знайшли і змушені підробляти в тіньовому секторі. Дехто додає, що єдиний варіант заробити - виїхати найманцем в інші гарячі точки. У Сирію, наприклад.

Віталій, якраз в цей момент заглянув до "Ветеранів Новоросії", своє прізвище називати не став, але розповів, що три роки воював "добровольцем" на сході України, а потім повернувся додому - з дружиною, яку зустрів у Донецьку. Питання працевлаштування його теж дуже хвилюють. За його словами, багато його знайомих намагаються влаштуватися на будівництвах в Москві, деякі поїхали шукати щастя в Керч, де зараз будується міст, який повинен з'єднати Росію з півостровом.

Камаєв каже, що зараз охочих їхати воювати на Донбас значно менше, ніж раніше. Громадська підтримка і збір коштів на подібні ініціативи вже не ті, що три роки тому. Ті, хто ще міг би поїхати, знають, що ризик загинути надто великий, що бойовики повернулися з Донбасу додому розчарованими і що створити "Новоросію" їм не вдалося.

Те, що бойові дії заморожені і обстріли стали куди менш інтенсивними, відбило бажання їхати на Донбас у тих, хто шукає серйозного бойового досвіду. Хоча, за даними українських військових та ОБСЄ, число загиблих за перше півріччя 2017 року виявилося в два рази більше, ніж за той же період 2016 року.

Почувши запитання про офіційну військову підтримку з боку Росії, Камаєв спочатку зніяковів, але потім визнав, що так, її теж стало менше.

Перед "Ветеранами Новоросії" стоїть мета: вони хочуть домогтися від уряду офіційного статусу для бойовиків, що воювали в Україні. Досягти цього нелегко, але саме від офіційного визнання залежить їхнє майбутнє. Поки в цьому напрямку не зроблено практично нічого. Камаєв знає, що просувати цю ініціативу саме зараз недоцільно - це рівнозначно тому, щоб вимагати від Росії офіційно визнати свою участь у цій війні. "Чим менше ми будемо просити для себе, тим більше, напевно, держава буде нас поважати", - говорить він.

Заступник Камаєва Щинкоренко впевнений, що навіть і без визнання на офіційному рівні російських бойовиків, що воювали на Донбасі, коли-небудь все одно вважатимуть "героями": "Ми хороші. Усе залежить від того, хто буде при владі і хто напише підручники історії" .

Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
Сторінка 2 з 2
<<<1 2
Сторінка 2 з 2
<<<1 2
 
 
 
 
 
 вгору