EN|RU|UK
 Політика України
  99490  170

 Замах на антикорупційну реформу - найгостріша криза з часів другого Майдану

Ю.Бутусов

Законопроект про парламентський контроль за діяльністю правоохоронних органів, зареєстрований лідерами фракцій БПП і НФ, який правильніше назвати "законопроект про право парламенту звільнити директора НАБУ", спровокував, на мій погляд, найгострішу політичну кризу в постреволюційній Україні.

Криза, яку правляча коаліція може подолати виважено, а може і розбити об цю кризу голову з найнепередбачуванішими політичними наслідками.

Це криза не тільки в суспільстві - це криза в стосунках з нашими західними союзниками. А не секрет, що стабільність української влади багато в чому залежить від підтримки наших американських і європейських партнерів.

Сьогодні відкривається зустріч міністрів закордонних справ країн ОБСЄ, очікується візит держсекретаря США Тіллерсона, і безумовно, тема НАБУ лунатиме, а отже, владі треба прямо зараз структурувати свою позицію, адже і держдепартамент і Євросоюз в найпрямішій і різкій формі висловили протест проти будь-яких подальших політичних акцій проти повноважень НАБУ і заміни голови парламентського антикорупційного комітету.

Що таке зараз НАБУ і САП для Заходу і для України?

Антикорупційна реформа у вигляді створення НАБУ, САП і НАЗК, електронні декларації держслужбовців стали маркером довіри і демонстрацією здатності нашої держави проводити структурні реформи і реалізовувати інституційні проекти. І поза всякими сумнівами - створення НАБУ, САП і НАЗК, всупереч численним критикам - це революційний і системний вчинок держави.

Це був один з ключових елементів виконання Україною Плану дій Україна-ЄС, завдяки якому Євросоюз прийняв історичне рішення про введення безвізового режиму з Україною. Важко переоцінити значення цього досягнення для розвитку нашої країни. Весь антикорупційний пакет законопроектів, узгоджений з ЄС, Україна розробила і прийняла в повному обсязі.

Саме правляча коаліція відповідно до рекомендацій США і ЄС прописала законопроект, який спеціально передбачав максимальну незалежність керівництва НАБУ і САП, і основна ознака незалежності - це і є складна процедура відставки.

Антикорупційна реформа була здійснена рішенням правлячої коаліції, яка сформувала конкурсні комісії, причому більшість членів комісій з обрання директора НАБУ були призначені президентом, Кабміном БПП і НФ, парламентом. І конкурс відбувся зразково. Тому два роки українські політичні лідери в діалозі з західними партнерами говорили про дії нових антикорупційних органів як про безперечне досягнення нашої країни, за яке вони несуть повну відповідальність. Ці правила прийняли ми самі, ми самі погодилися, і наші західні партнери працювали з тим керівництвом антикорупційних органів, яке було обрано.

США і ЄС реалізують серйозну програму співпраці з НАБУ і САП. Особливо тісно взаємодіють США, і для американських дипломатів ця програма - один з критеріїв оцінки роботи посольства в Україні, тобто маркер ефективності всієї американської політики в нашій країні. Це показник - чи варто розвивати інші програми модернізації, чи варто поглиблювати співпрацю.

Розвиток антикорупційних структур в Україні - пряма вимога і нашого основного кредитора - Міжнародного валютного фонду. Таким чином антикорупційна стратегія безпосередньо впливає на фінансову стабільність держави.

Ухвалення законопроекту з метою заміни керівництва антикорупційних структур ПОЛІТИЧНИМ рішенням, а не рішенням на підставі вироку суду, означає, що два роки створення репутації влади в очах Заходу правляча коаліція готова злити в каналізацію.

Адже парламент показує, що має намір політично впливати на структуру, яка повинна його незалежно контролювати. Але ж відсутність можливості звільнити директора НАБУ і прокурора САП - це ж і є головна відмінність нових антикорупційних органів від Генпрокуратур, СБУ і МВС!

Тобто правляча коаліція вирішила самостійно змінити правила гри, які в даному випадку задавала не одна влада - а й наші західні союзники, і наші українські виборці, яким партії, що перемогли, обіцяли на виборах провести сучасні антикорупційні реформи.

Зміна ставлення до директора НАБУ А. Ситника не може спричинити зміну правил роботи НАБУ і САП, оскільки це суперечить нашим міжнародним зобов'язанням. Це не питання політики - це питання правил, які ми повинні дотримуватися, якщо хочемо, щоб до нас ставилися як до серйозних партнерів.

За останні три дні Україна отримала цілу порцію різких заяв - починаючи з держсекретаря США Тіллерсона про неприпустимість втручання політичними методами в діяльність антикорупційних структур. Ну як можна проявляти таку короткозорість і не звертати увагу на позицію держдепартаменту США ?!

Ніяких відповідей на заяву Тіллерсона офіційний Київ не дав взагалі! Ні президент, ні міністр закордонних справ, ні парламент не сказали ні слова, і безпрецедентне обурення Вашингтона українська влада вирішила не помічати.

Замість цього приймається узгоджений коаліцією законопроект, спрямований якраз для посилення політичного контролю за діяльністю НАБУ!

Пояснити ці дії раціонально неможливо.

А між тим, в роботі НАБУ і в стосунках НАБУ з САП і з НАЗК дійсно є серйозні проблеми, які вимагають державних рішень. До роботи НАБУ дійсно є серйозні питання, як у плані професіоналізму, так і в плані політичного підґрунтя, і ці питання повинні отримувати кваліфіковану оцінку - але в першу чергу оцінка повинна бути правовою, а не політичною.

І хто ж насправді допустив те, що діяльність НАБУ в даний момент не обмежена якимись рамками, і стосовно цілої низки справ НАБУ виникають питання щодо політичного підґрунтя?

І тут, якщо чесно, правляча коаліція повинна об'єктивно подивитися на себе.

Чому до сих пір не визначено склад комісії аудиторів НАБУ? Тому що не хотіли займатися створенням ефективного контролю. Хотіли мати політично керовану фігуру в особі Найджела Брауна, замість того, щоб відразу запропонувати авторитетні професійні фігури. Ну невже, якби в аудитори ще півтора року тому були б обрані такі як Марта Борщ або Роберт Сторч, це викликало б якісь політичні проблеми? Аудит НАБУ необхідний, як необхідний контроль для будь-якої держструктури, і звичайно, відсутність контролю НАБУ неприйнятна.

Чому не створено Антикорупційний суд? Адже насправді, це абсолютно необхідний в наших умовах орган. Влада побоюється, що Антикорупційний суд буде теж політизований і почне штампувати вироки і садовити всіх підряд. А з якого дива? Навпаки, якщо суд буде сформований з професіоналів, буде забезпечено прийняття професійних рішень, такий суд стане відсікати спірні і недостатньо аргументовані справи НАБУ, які також мають місце.

Зараз необхідно швидко відновлювати положення.

Необхідно заявити офіційну позицію України щодо заяв Тіллерсона і Євросоюзу.

Проголосувати, як це і заплановано, створення Антикорупційного суду і створити конкурсну комісію з участю західних експертів, щоб до цього конкурсу була максимальна довіра.

Затвердити аудиторів НАБУ - сьогодні коаліція розглядає дуже якісних кандидатів.

Законопроект з парламентського контролю за правоохоронними органами А. Герасимова і М.Бурбака знято з порядку денного Верховної Ради і не буде прийнято сьогодні. Але цього вже мало. Законопроект повинен бути повністю дезавуйований і відкликаний його авторами.

Заміна Є.Соболева, що очолює антикорупційний комітет, після заяви Євросоюзу

  нагадуватиме відвертий виклик. Сподіваюся, сесійний зал це рішення не підтримає.

Будь-які претензії і звинувачення на адресу НАБУ і САП повинні мати вичерпну і очевидну юридичну аргументацію. Інакше наступного разу реакція Заходу буде  куди жорсткішою. Необхідна тісніша і професійніша комунікація з питання антикорупційної стратегії держави із Заходом.

І наостанок хотілося б сказати: в Румунії зовсім недавно 200 тисяч людей вийшли на демонстрацію на підтримку румунського антикорупційного бюро, повноваження якого вирішили звузити парламент і уряд. Люди дуже добре розуміють, що таке державні інтереси і чітко відрізняють їх від політичних. Політичні акції щодо обмеження повноважень антикорупційних структур в Україні викличуть об'єднання найширших суспільних і політичних сил, і цей порядок може серйозно змінити політичний ландшафт.

Влада не повинна втрачати голову, зіткнувшись з кризою.

До слова, в тій же Румунії, соціал-демократична партія отримала на виборах більшість і продовжує правити, навіть незважаючи на те, що одного з лідерів партії антикорупційне бюро посадило у в'язницю. Тому що партії, які борються за довіру виборців і зарубіжних союзників, зберігають перспективи завжди. Перспектив не мають ті, хто спочатку створює правила для всіх, а потім сам не хоче їх виконувати.

 

Юрій Бутусов, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://ua.censor.net.ua/r3037949
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
Сторінка 2 з 2
<<<1 2
Сторінка 2 з 2
<<<1 2
 
 
 
 
 
 вгору