EN|RU|UK
 Суспільство
  3453  3

 Психологічна реабілітація ветеранів зводилася до санаторного лікування. Ми повністю змінили цей підхід, - голова управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Олександра Тарасова

О.Скороход

Колишня хормейстер і волонтерка, а нині начальниця управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Мінсоцполітики Олександра Тарасова на посаді вже три роки. Їй довелося налагоджувати роботу з нуля, а в умовах війни – у швидкому темпі постійно вносити зміни до програм реабілітації та соціальних гарантій.

На якому рівні фінансування соціальних програм для ветеранів та сімей загиблих воїнів? Хто і як має право вимагати оплати купівлі нового житла? Чому Тарасова повністю ламає підхід до психологічної реабілітації ветеранів? Чому навіть у 2017 році український бюджет фінансує "Бессмертный полк" та псевдопатріотичні ветеранські організації? А також про те, як колишню волонтерку сприймають у Міністерстві і за що вона має дві догани.

Зустрічаємося з пані Тарасовою в останній робочий день 2017 року - 29 грудня. На годиннику вже по п’ятнадцятій, а в її відділі кипить робота. Щодесять хвилин до неї надходять папери на підпис, лунають дзвінки від народних депутатів щодо реабілітації заручників, звільнених напередодні. Паралельно вона контролює розподіл коштів на купівлю житла.

"На програму житла цьогоріч було виділено 453 мільйони, гроші ми отримали напередодні. До сьогоднішнього ранку вони мали пройти всі рівні і дійти до осіб, які повинні їх отримати. Цього року житла вже купили у кількості 601 одиниці".

Психологічна реабілітація ветеранів зводилася до санаторного лікування. Ми повністю змінили цей підхід, - голова управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Олександра Тарасова 01

"МИ ЗРОБИЛИ ВСЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВЕТЕРАН МІГ ОБРАТИ ДУЖЕ ГАРНЕ ЖИТЛО"

- У межах якої програми виділені кошти і хто саме має право на безплатне житло?

- Третій рік поспіль діє програма надання житла для інвалідів війни 1 та 2 груп, які безпосередньо брали участь в АТО, та родин загиблих. З 2017 року додалися також добровольці і волонтери, що отримали інвалідність, та родини загиблих добровольців і волонтерів.

Ми забезпечуємо не всіх, а лише тих, хто потребує поліпшення житлових умов і перебуває на квартирному обліку. У деяких областях по 100-200 тисяч лишилося. Я їм сказала кидати на наступних у черзі. А виявляється, що нікому кинути, бо всі, хто мав право на житло, вже його отримали. Але на наступний рік черга знову формується.

- З воїнами ситуація зрозуміла, а як родина волонтера може довести, що той загинув, допомагаючи армії?

- Рішення щодо надання такого статусу сім’ї волонтера приймають органи соцзахисту за місцем реєстрації, а щодо одноразової виплати приймає Міжвідомча комісія при Державній службі у справах ветеранів. Майже всі родини загиблих волонтерів, які повинні мати цей статус, вже його отримали. Зараз ще йдуть справи щодо загиблих з "Правого сектора". Якщо виникають складнощі, я допомагаю.

Як правило, підставою для отримання такого статусу вважають рішення суду. А не завжди до цього рішення люди йдуть правильним шляхом. Бо суд може встановити лише факт того, що конкретна людина була вбита або поранена на фронті. Але за законом власне статус встановлює соціальний орган соцзахисту. Тому простіше було б взяти довідку за підписом керівника штабу АТЦ, але підтвердження залучення добровольців штабом АТЦ практично дуже складно отримати.

- Яка сума компенсації? Це 100% вартості житла?

- Так, компенсація стовідсоткова. Розрахунок ведеться на основі Постанови Кабміну №719 від 19 жовтня 2016 року. Там чітко прописані норми житла, за які нараховують кошти. І норми вищі, ніж у Житловому кодексі. У ЖК загальна площа 22 м кв, ми порахували 35,7м кв. як по субсидіях. За рахунок цієї різниці ми маємо зазор у коштах, щоб людина могла обрати дуже гарне житло. У Києві та в обласних центрах норма розрахунку по метрах множиться на опосередковану вартість і на коефіцієнт (в обласних центрах – на 1,5, у Києві – 1,75). Тому я вважаю, що у нас всі купили гарне житло. Скарг наразі не було.

Ці компенсації люди можуть використовувати протягом року – обирати житло в будь-якому місті України в межах норм Житлового кодексу. Це здобуток 2016 року. Тому що раніше при забезпеченні житлом цих категорій постійно спрацьовували тіньові схеми. Або житло виявлялося неякісним, або забудовник незрозумілий, або взагалі кошти виділяли на ще не побудоване житло. Зараз зроблено так, що ми просто проводимо розрахунки за формулою, виплачуємо кошти на спецрахунки в "Ощадбанку", і люди протягом року на цю суму повинні знайти собі житло.

Хоча бувають просто фантастичні випадки. Один ветеран, що одночасно є і внутрішньо переміщеною особою, має групу інвалідності внаслідок поранення на війні. Він чекав кошти вчора, отримав їх о 17:00. А вже сьогодні він купив дім піді Львовом!

- Як ви здійснюєте контроль за виділенням коштів і чи можете у конкретному випадку впливати на вибір якісного житла?

- Я постійно на зв'язку з місцевими органами і з багатьма людьми, що отримують житло. Адже ж надалі виникають питання щодо ремонту, тому що на первинному ринку житло переважно здають з голими стінами. А якщо в родині немає чоловіка, то це дуже важко. Їм допомагають місцева влада, волонтери, побратими загиблого. Але насправді ми доклали максимум зусиль, щоб людина могла собі обрати якомога краще житло, у тому числі, на вторинному ринку. Ми навіть передбачили інвестиційні проекти і кооперацію. У випадку закупівлі приватного будинку ми передбачили отримання власності і на дім, і на землю під ним, чого не було раніше. Ми постійно вносимо зміни до цієї постанови.

- Які зміни, наприклад?

- Так, зараз родина загиблого воїна з Луганська оформила житло. Виникла проблема, що малолітніх дітей не внесли як співвласників житла, хоча нарахування ми робимо на всю сім’ю. А чому так, бо в нормативних актах передбачено право власності неповнолітніх дітей, а не малолітніх. І остання наша зміна до постанови стосувалася саме додавання норми про малолітніх дітей.

Готуємо зміни у відповідність до Закону щодо захворювання. Раніше причинний зв'язок з участю в антитерористичній операції визнавався лише у разі каліцтва, поранення або контузії. 24 лютого 2018 року набуде чинності норма Закону про такі зміни і право на компенсацію матимуть сім'ї тих, хто помер внаслідок захворювання, отриманого під час служби в АТО, або отримав інвалідність по захворюванню внаслідок участі в АТО.

Психологічна реабілітація ветеранів зводилася до санаторного лікування. Ми повністю змінили цей підхід, - голова управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Олександра Тарасова 02

ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВЕТЕРАНІВ ЗВОДИЛАСЯ ДО САНАТОРНОГО ЛІКУВАННЯ. ТАК БІЛЬШЕ НЕ БУДЕ

- Які напрацювання державної програми з психологічної реабілітації воїнів?

- Є бюджетна програма, в рамках якої цього року було заплановано витратити 50 мільйонів на цей напрямок. Однак у нас було дуже багато питань щодо проведення психологічної реабілітації в попередні роки. Бо по суті вся реабілітація звелася до санаторного лікування. Відкрито чотири кримінальні провадження через нецільове використання коштів. Тому керівництво прийняло рішення про призупинення програми і повну зміну підходу.

У липні 2017 року було прийнято зміни до порядку використання коштів, але не було порядку самого проведення психологічної реабілітації. Нині цей порядок вже прийнятий (Постанова №1057 від 27.12.2017) і на початку року буде підписано два накази – "Вимоги до надавачів послуг з психологічної реабілітації" і "Гранична вартість послуг з психологічної реабілітації". Далі – питання щодо реалізації покладаються на місцеві органи соцзахисту.

- Ви раніше говорили, що на місцях психологічна допомога надається повніше. З чим це пов'язано?

- Я завжди наводжу приклад Кропивницького. Там керівник шпиталю для ветеранів війни організував процес реабілітації разом з волонтерським центром, із залученням фахівців до штату. Там проводяться конференції з майстер-класами, запрошують фахівців з інших держав. Тому все залежить від керівника, і так, в багатьох регіональних шпиталях психологічна допомога надається якісно. До речі, у всіх шпиталях вже збільшено кількість штатних психологів.

- Були нарікання на скасування санаторно-курортного лікування, мовляв, воно ветеранам також потрібно.

- Воно і надалі передбачене, але не як складова психологічної реабілітації. Дійсно, нарікання були, бо багатьом подобалося відпочивати у санаторії. Подобається-не подобається, але психологічна реабілітація має бути фаховою. Надзвичайно важливо вчасно діагностувати ступінь наявних психологічних порушень і вчасно здійснювати коректуру реабілітаційного курсу. А якщо людині потрібна не лише психологічна, а й психіатрична допомога, це має бути встановлено і пацієнта мають направити до медичних закладів. Проблема в тім, що не відслідковується доля тих, хто пройшов так звану психологічну реабілітацію в санаторіях. А раптом їхній стан погіршився? Ми не знаємо, скільки з них зверталися до психіатрів.

Програма санаторно-курортного лікування у нас теж передбачена на 2018 рік. Розміри вартості путівки збільшено на 20 %  порівняно з 2017 роком.

- У чому полягає новий порядок і які практичні кроки мають бути зроблені для налагодження нової системи з психологічної реабілітації?

- По-перше, це створення повного переліку установ або психологів, які відповідають вимогам. По-друге, має бути вироблена система, щоб бійців відправляти на реабілітацію вчасно. Це не буде як раніше лікування на 18 днів у санаторії з наявністю психолога десь на третьому поверсі. Ми плануємо, що людина, яка потребує допомоги або вважає, що така допомога їй потрібна, звертається до органів соціального захисту за місцем проживання. Вона у зручний для себе час може приходити до реабілітаційного центру або пройти стаціонарне лікування.

- Тобто має бути вирішене питання якості й доступності послуг. Але виникає проблема добровільності. Наскільки самі воїни готові визнавати, що їм потрібна психіатрична допомога і, тим більше, чи готові прийняти її?

- Знаю, що багато з ветеранів усвідомлюють, що самостійно не зможуть подолати свої психологічні нюанси. Відомо про сплеск домашнього насилля в родинах учасників АТО. І коли вже трапляються такі ситуації в родині, або навпаки глибокі депресії, то ветерани самі звертаються по допомогу. Та серед найчастіших проблем, на які скаржаться ветерани, - це порушення сну і постійне згадування бойових дій.

Один з найкращих методів подолання небажання просити про психологічну підтримку – принцип "рівний рівному". Це коли ветеран, що вже подолав свою кризу, ділиться з побратимом досвідом: "Друже, йди до психолога, мені допомогло".

- На якому етапі створення Національного центру психологічної реабілітації? Чи відомо, які успішні зразки інших країн при цьому будуть враховані?

- Декларування створення такого центру фігурувало у документах. Але було прийняте рішення, що його запровадження та фактичне управління має проходити під егідою Міністерство охорони здоров'я. Я не знаю, у якій формі він діятиме – чи як надання послуг, чи як ліцензування послуг та розробка методик. І тим більше ще не відомо, як він співвідноситиметься з нині діючою державною програмою психологічної реабілітації.

Психологічна реабілітація ветеранів зводилася до санаторного лікування. Ми повністю змінили цей підхід, - голова управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Олександра Тарасова 03

ФІНАНСУВАННЯ ВЕТЕРАНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ МАЄ БУТИ НА КОНКУРСНІЙ ОСНОВІ

- Ваше управління займається справами усіх ветеранів, не лише тих, що пройшли АТО.

- Також ведемо справи ветеранів Збройних сил, жертв нацистських переслідувань, дітей війни, займаємося ветеранами праці, жертвами політичних репресій…

- Ви наполягали на тому, що має бути прозоре фінансування усіх ветеранських громадських організацій. Такої ж думки й організації ветеранів АТО, що спричиняло навіть сутички між "старими" і "новими" ветеранами. І схоже, що конфлікт не просто не вирішується, а навпаки наростає?

- Ще у 2015 році ми почали шлях змін до діючого порядку, але віз не зрушив з місця. Діюча система полягає у тім, що 20 мільйонів гривень виділяється з держбюджету щорічно на утримання ветеранських організацій. Засідає робоча група, до складу якої входять представники організацій, які отримують фінансування або хочуть отримати. І далі вони між собою домовляються і ділять ці гроші. Я це називаю "розписати пульку". Опісля ці пропозиції робочої групи надходять до Державної служби у справах ветеранів, звідти нам офіційно надсилають розподіл, а Міністерство фінансів погоджує і розподіляє.

- І гроші витрачаються зовсім не на підтримку ветеранів чи патріотичне виховання.

- Я перевірила, на що ті кошти витрачаються – спеціально два дні витратила на це. Перше – це оренда офісів, хоча більшість символічно орендує офіс за 1 гривню на рік. Є випадки, коли голова громадської організації орендує офіс сам у себе. Наступна стаття видатків – це "проведення заходів" – оренда автобусів, квіти, вінки. І розбіжність у цінах від 5 до 50 тисяч. Тобто суми підігнані під офіційні документи, а на що насправді ті кошти витрачені – невідомо. Більшість організацій мають по кілька дочірніх, на які також поширюється цей бюджет.

Умовно кажучи, є Іваненко, що має велику ГО з дочірніми ГО, куди посадив двох своїх друзів, і вони дуже гарно живуть, бо крім військової пенсії мають доплати як ГО. А якщо були при генеральській посаді, то мають ще й на кусень хліба з ікрою.

- Назвіть прізвища.

- Ці прізвища і назви в останній рік на слуху. Річ не в назвах, а у тому, що є узаконена схема нецільової витрати коштів незрозуміло на що. Ми підключили громадськість, вона почала це моніторити, бо самі не маємо права цього робити.

-  Тривалий час українська держава фактично фінансувала проросійські і відверто сепаратистські ініціативи. Якщо така система досі діє, виходить, що у 2017 році з держбюджету також фінансувалися організації з сумнівним реноме? Чому з 2015 року неможливо прийняти зміни?

- Була небезпека, що навіть цьогоріч таке фінансування продовжуватиметься. Перше півріччя ми профінансували за старим порядком. Зокрема, проведення до 9 травня акції "Бессмертный полк", осередки з комуністичною символікою.

Ще рік тому був готовий проект змін до закону, згідно з якими розподіл коштів між громадськими організаціями має відбуватися на конкурсній основі. Ці зміни пройшли навіть Мін'юст. Лишалося тільки подати в Кабмін, але цього не дали зробити. Тому в 2017 році ця схема ще функціонувала.

- Хто не дав передати зміни до Кабміну?

- По-перше, керівники цих організацій. Це впливові люди, які були або є депутатами чи керівниками центральних органів влади. Мало того, вони всі між собою дружать і є організованими. Вони чинили потужний тиск – складали листи на Кабмін і Верховну Раду, де мають своїх лобістів. Тому наше керівництво просто не спромоглося подати на Кабмін цей проект.

У 2017 році знову почався розподіл. Вже після цього на засіданні громадської ради під тиском громадськості було прийняте рішення, що цьогоріч ми перейдемо на конкурсні засади. Але дивно повівся Олексій Ліпіріді, що зараз очолює Громадську раду при Мінсоцполітики, а на той момент був ще й радником віце-прем'єра Розенка, міністрів Полторака і Реви. Він фактично був зацікавлений у тому, щоб не пройшли відповідні зміни, хоча до їхнього прийняття лишався один крок. Ліпіріді на засіданні урядового комітету заявив про те, що наша постанова потребує повторного розгляду на громадській раді при Мінсоцполітики. У травні громадська рада зібралася знову і не винесла жодного рішення.

Ми поділяли обурення ветеранів АТО, і було прийняте рішення про запровадження експертної комісії для відбору заходів на фінансування – щоб хоча б відсортувати акції, на які дійсно необхідно витрачати кошти. До цієї комісії входив і пан Ліпіріді. Він прийшов на 6 засідань, і на останньому подав заяву про вихід з експертної ради і одночасно – заяву про фінансування на 2 млн 200 тисяч для своєї організації "Всеукраїнський центр допомоги учасникам АТО", які експертна комісія тут же погодила.

- Сам Ліпіріді у серпні зазначав, що вважає роботу комісії перспективною.

- У подальшому Ліпіріді отримав ці кошти, навіть була тендерна процедура на ProZorro, але з порушеннями, тому витратити йому ці гроші не дозволили.

- Як ви для себе пояснюєте його дії?

- Складно сказати, бо в душу не влізеш. Але я бачу точно, що Ліпіріді однозначно проти переходу на конкурсну процедуру при розподілі коштів.

Річ у тім, що у тому проекті ми планували запровадити окремо фінансування з військово-патріотичного виховання молоді, спортивно-реабілітаційних заходів на кшталт "Ігор патріотів" та "Інвіктус Геймз", вечорів пам'яті загиблих. Є дати, які ми відзначаємо зі сльозами – річниця Іловайської трагедії, вихід з Дебальцевого, підрив ДАПу. Бо доти ці статті фінансувалися за остатковим принципом. Цю історію ми заклали в новий порядок фінансування, і юристи його погодили. Але через невизначеність протягом 2017 року всі ці зміни опинилися під загрозою. Ми далі намагатимемося втілювати ці ідеї вжиття, навіть провели  громадські слухання.

- Загалом яке фінансування програм з реабілітації, вечорів пам'яті?  

- На 2017 рік було виділено на санаторно курортне лікування 50 млн грн, витратили 98 відсотків. На психологічну реабілітацію - 25 млн, витрачено тільки 2,7. На соцпрофадаптацію - 27 млн виділено, але кошти з психреабілітації перекинули за запитом регіонів на потреби соцпрофадаптації учасників АТО та житло. Залишків не залишилось.

"У МЕНЕ ЗА РІК П'ЯТА ДИСЦИПЛІНАРНА КОМІСІЯ. МАЮ ДВІ ДОГАНИ"

- І ці слухання також набули резонансу, проти вас з цього приводу провадять дисциплінарну перевірку. Проясніть, у чім річ?

- Прийшла доповідна записка щодо засідання Громадської Ради. Після неї стався конфлікт між організаціями С14 і "Новий вогонь". Хтось проніс гранату і погрожував її підірвати. Інші, пригрозивши йому зброєю, не дозволили цього зробити. І стосовно цього скликали дисциплінарну комісію, а я нині маю службове розслідування.

- А яка ваша роль при цьому?

- Я зробила все для того, щоб цього конфлікту не було. Обидві організації залучені до обговорення проблеми фінансування громадських об’єднань. Діма Різниченко, один з фігурантів, навіть був у моєму кабінеті того дня, я намагалася їх заспокоїти.

Насправді у мене за рік це п'ята дисциплінарна комісія. Також маю дві догани. Першу повісила в рамочку. Другу я відмовилася підписувати, тому що мені її викатали нізащо.

Психологічна реабілітація ветеранів зводилася до санаторного лікування. Ми повністю змінили цей підхід, - голова управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Олександра Тарасова 04

- А за що?

- Прийшло депутатське звернення, ми його опрацювали вчасно, а заступник міністра цього не підписала. Після цього мені винесли догану за невиконання завдання.

- Ви вважаєте це диверсією проти вас особисто чи саботажем вашої роботи зі сторони самого міністерства?

- Це не диверсія, а схема зі звільнення держслужбовця.

- За що вас хочуть звільнити?

- Тому що я нетиповий держслужбовець, не людина системи. Я відверто в першу чергу говорю про проблеми і як їх вирішувати. Тоді як інші переважно розповідають про досягнення. При тому, що у нас і так в управлінні великі кадрові проблеми.

- Розкажіть детальніше про кадрове забезпечення.

- Воно дуже недостатнє. З 15 посад зайнято 10. Серед п'яти вакансій посади керівників секторів, головних спеціалістів і мого заступника. Практично щодня наші співробітники пишуть заяви про звільнення. Я благаю їх залишатися, вони лишаються тільки через моральну мотивацію, а потім знову гарячкують і пишуть заяву. І так постійно.

- Чому хочуть іти?

- Через критичне перенавантаження. Нам не збільшують кількості працівників. В управліннях, що давно працюють, ситуація значно краща. А наш напрямок новий, тому ми і управління з питань внутрішньо переміщених осіб складно виживаємо. На наступний рік у нас збільшується кількість бюджетних програм, збільшується кількість категорій, яким ми допомагаємо, а співробітників немає. Конкурси на нові посади зараз закриті, тому що в рамках реформи управління набирають нові директорати, які не виконуватимуть наших функцій. Нові департаменти матимуть завдання з вироблення політики і стратегічних завдань. Ми ж маємо справу з розподілом коштів, відповідями на депутатські звернення, виконанням розпоряджень президента і міністрів, беремо участь у підготовці законів і проведенні нормативно-правових актів. Тож зараз Кабінет Міністрів припинив набір людей у структури, і ми не можемо проводити конкурси. Раніше ми проводили конкурс, але люди не бажають до нас іти.

А коли говорять, що ми тут нічого не робимо, це дуже ображає. Навіть в особисті повідомлення мені пишуть: от ви жируєте, і не знаєте, як ми працюємо. Я пропоную таким людям провести з нами хоча б один день. Я все знаю, що відбувається внизу.

- Які нові категорії населення, яким ви будете допомагати, і відповідно збільшиться навантаження?

- Йдеться про звільнених нещодавно заручників з полону. Ці питання не наші, але зараз ми в темі, оскільки раніше ними ніхто не займався. Зараз, коли люди вже звільнені, виникають питання про соціальні виплати й реабілітацію. Необхідно розробляти всю нормативну базу з нуля – визначити коло тих, хто має право отримувати допомогу, у якій формі, за яких умов і так далі. От зараз мені з різних сторін лунають прохання і доручення: мовляв, займайтеся звільненими заручниками. А нам для цього знову-таки не вистачає людей.

- Роботу управління вам довелося налагоджувати з нуля. Розкажіть, з якими основними проблемами ви зіткнулися та як їх долали?

- Треба було розробити повністю і зміни до законів і підзаконні акти . АТО як факт існував з 2014, а наше управління з квітня 2015 року. Порядки отримання статусу і родинами загиблих і інвалідами війни і зміни в закон по довбровольцях і волонтерах і всі діючі порядки по бюджетних програмах , а також, концепція по реабілітації учасників АТО. Понад 20 нормативних актів щорічно.

Психологічна реабілітація ветеранів зводилася до санаторного лікування. Ми повністю змінили цей підхід, - голова управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Олександра Тарасова 05

ЯКЩО МІНІСТЕРСТВУ У СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ АТО НЕ ВИДІЛЯТЬ КОШТІВ, ТО НАВІЩО ЙОГО СТВОРЮВАТИ?

- На якому етапі створення Міністерства у справах ветеранів АТО?

- 17 січня з цього приводу буде велике обговорення у профільному Комітеті Верховної Ради. Загалом ветеранська спільнота і владні спільноти погоджуються з необхідністю створення такого міністерства. Але ми розуміємо, що потрібна, по-перше, стратегія міністерства, також розуміти, якою має бути структура і ресурс нового органу влади.

- А наразі стратегії немає? Хто її створює?

- Наразі є бажання її створити. Цим займатиметься Кабмін, потім стратегію має підтримати Верховна Рада. Але напрацювання вже є. Зокрема, ми розробляли концепцію психологічної реабілітації та соцадаптації де методи електронного адміністрування соціальних та реабілітаційних послуг . Але все це має бути забезпечене грошима. Якщо це буде лише на папірці, то не запрацює. Тому якщо новоствореному міністерству не виділять достатньо коштів, то навіщо його створювати?

Також варто говорити, що справа не в обмеженій кількості чиновників, які займаються справами ветеранів, а у несучасному підході. Бо створити нове відомство, у яке просто об'єднаються моє управління і Держслужба у справах ветеранів, - це не вихід. Тому якщо створюватимуть міністерство, потрібно передбачити всю структуру. Крім забезпечення безпосередньо роботи, необхідно запускати новітні технології – електронне врядування і системи, що об'єднували б усю інформацію. Наприклад, людина зі статусом інваліда війни є у двох діючих реєстрах (ЄДАРП та ЦБІ). А якщо вона ще й учасник АТО, то у трьох ( Реєстр учасників АТО в Держслужбі ). Є ще реєстр майнових прав. А в ідеалі вся інформація має бути зведена до єдиної системи, включно з прописаними соціальними гарантіями з боку держави.

- А чому зараз не працює покриття державою проїзду для ветеранів?

- Раніше ми надавали субвенцію на місця, і вже там розраховувалися з обраними перевізниками. Але ж не факт, що ці перевізники перевозили усіх ветеранів. Тому зараз кошти за перевезення на місця ми не віддаємо, такі видатки покриваються місцевими бюджетами. Але на практиці переважно ці витрати не покриваються. Тому якщо буде Міністерство ветеранів, треба це врахувати. Якщо гроші ітимуть централізовано, має бути проплата або електронною карткою, або компенсація самому ветерану за фактичний проїзд.

- Якщо існують такі перестороги, поясніть, навіщо потрібне створення цього міністерства, чи не краще просто збільшити штат вже існуючих відомств?

- Тому що на місцях з ветеранами зараз працюють органи соцзахисту, які також працюють з чорнобильцями та інвалідами. А коли в людини багато завдань, вона жодного не зробить якісно і в строки. І лише в деяких ОГА є осередки для роботи з ветеранами, в яких працює по одній-дві людини. Коли ми зустрічаємося з місцевою владою, то постійно їх просимо знаходити кошти, приймати управлінські рішення для того, щоб хоча б виокремити сектор при кожному управлінні соцзахисту.

Зараз в рамках реформи децентралізації ми фактичне управління коштами переводимо на місця. Йдеться і про санаторно-курортне лікування, і психологічну реабілітацію, і профадаптацію, і питання житла. Невдовзі за таким же принципом надаватимуться технічні засоби реабілітації – візочки, палиці. Ви уявляєте, який це об'єм роботи? Тому потрібно попросту збільшувати штат і закріплювати за кожним напрямком відповідальну особу.

- Ви на посаді вже три роки, прийшли у державну службу з волонтерства. Ви працювали у дуже далекій сфері – в Національній Опері. Розкажіть, як так вийшло, що нині ви очолюєте управління, і не у складі Мінкульту?

- В Національній опері я відпрацювала 25 років на посаді хормейстера і артисткою хору. Я спочатку тягнула і волонтерство, і роботу на півставки. Але врешті звільнилася і стала головою фонду "Крила Фенікса".

- Доля ваших колег по "Крилах Фенікса" склалася по-різному. Хтось пішов з волонтерства, хтось – зайняв не останні за значимістю державні посади. Де ви себе бачите? Зокрема у потенційному Міністерстві у справах АТО.

- Отриманий у волонтерстві досвід дуже знадобився, але багатьох деталей управління я не знала. Наприклад написання розробка нормативно правового акта . Це основна робота та повноваження державного службовця, що прописані посадовими обов'язками, і не можна щось зробити поза межами повноважень - це карається. Зараз закінчую Академію державного управління при Президенті України. Я пішла навчатись не заради корочки, а тому, що це дійсно потрібне. Якщо все добре складеться, через місяць буду магістром державного управління. Я кілька років тому перейшла на українську, вже майже навчилася спілкуватися.

Багато часу і сил приділяю роботі. Сім'ю я майже не бачу, а маю маленьку доньку. Мій чоловік також ветеран АТО, він реабілітується після контузії. Я всім допомагаю з отриманням документів, а мій власний чоловік рік без довідки, бо я не можу супроводжувати його, а сам він не може, бо у нього важкий стан здоров’я. Розумію, що моя дитина виросте, і до мене будуть великі запитання. Тому вище посади керівника управління я не піду. Треба більше уваги приділяти своїм рідним.

Психологічна реабілітація ветеранів зводилася до санаторного лікування. Ми повністю змінили цей підхід, - голова управління у справах ветеранів війни та учасників АТО Олександра Тарасова 06

- Розкажіть детальніше, де воював ваш чоловік.

- Сашко пішов ще у 2014 році у батальйон "Золоті ворота", потім у серпні з 79-ю бригадою потрапив на фронт. Потім підписав контракт з 58-ю бригадою, прослужив 2016-й в Авдіївці. Двічі контужений, має психологічні розлади, наслідки ми зараз долаємо. Рук не опускаємо. Чоловік працює, але змушений робити перерви для реабілітації. Лікарі сказали оформлювати інвалідність. Тому проблеми атовців я розумію з власного досвіду.

 

 Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталія Шаромова, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://ua.censor.net.ua/r3044544
VEhrdlVXNTBRemN3V1hwUmN6bERkMGxPUTJnd1RISlJkblJIUVRCTU4xSm9aRU1yTUV4U09EQkxURkZ6VGtkQk1FeEVVbWRrUXlzd1RFeFJjME5FVVc1MFF6Y3dURmhSZFhSSFFqQk1SRkYyWkVNd01GbEVVWE5ET0hZd1RFeFJkR1JIUXpCTVdGSm5Ua04zTUV3elVYVkllbEpuVGtNeE1FeEVVWE5rUjFjd1RIWlNiSFJIUXpCTVJGSm9kRWRYTUZrNU9EQktlbEpzZEVNNU1GcGlVbWRrUjBNd1RGaFNaMDVIUWpCWlRGRnpkRU1yU1U1SFFqQk1OMUpvZEVkWE1FeEVVWFU1UjAwd1RETlJkblJIV0VsT1F5OHdURGRSZFRsSFZ6QlpURkYxVGtNMk1FeG5QUT09
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору