EN|RU|UK
 Суспільство
  11677  11

 Загиблі Герої червня-2018

Я.Осока

У цій статті наведено дані про бойові втрати української армії на сході країни за червень 2018 року. Імена та прізвища, а також детальніша інформація про кожного загиблого Героя. Перелік не є остаточним.

ВСТУП

Селу не пощастило – воно опинилося на лінії розмежування, і роки бойових дій, що згасали та поновлювалися знову, роки обстрілів та артилерійських ударів зруйнували майже всю інфраструктуру і вибили з нього майже все життя. Обидві сторони намертво вгризлися в землю, одна - у самому селі, інша - недалеко в полях, обидві сторони не бажали відступати, і вся лють війни обрушилась на село, в якому майже не залишилося місцевих жителів.

Батьки дівчинки померли ще до війни, і вона жила з бабусею. Дівчинка рано подорослішала, життя її ніколи не було солодким і безхмарним, почуття відповідальності міцно укорінилось в її серці, оскільки бабуся сильно хворіла, а останнім часом щось трапилося з її ногами, і вона дуже мало ходила, тому на плечі дівчинки ліг важкий тягар. Вона з ранку до вечора займалася домашнім господарством і городом, який хоч якось допомагав вижити, після школи дівчинка замість того, щоб бігти грати з подружками, поверталася додому і починала щоденну важку роботу.

Коли до їх краю увірвалася війна, дуже багато жителів села поїхали, залишивши в паніці будинки та речі, але дівчинка виїхати не могла, нікуди їй було їхати, ніхто не чекав її в чужих містах, та й нереально це було зробити з хворою бабусею, і вони залишилися в своєму будинку, сподіваючись, що все скоро закінчиться. Але нічого не закінчувалося, війна перейшла в дивну довгу фазу, коли вже не було скажених обстрілів і безперервного виття мін, але, тим не менш, прилетіти могло у будь-який момент, прилетіти раптово, тому нерви були весь час напружені, а очі постійно швидко дивилися по околицях і на землю під ногами.

Незабаром після закінчення першого, розпеченого періоду, настало примарне затишшя, і в село зайшли підрозділи Збройних Сил України. Дівчинка знала тих, хто був цьому радий, знала таких, хто затаїв в собі ненависть, але вони з бабусею просто сподівалися та мріяли, що з приходом солдатів у село повернеться хоч якийсь порядок і крихка видимість того миру, що був зрешечений тисячею пробоїн від куль і осколків, в парканах, стінах і дахах будинків.

Цей червень видався дуже посушливим і спекотним, фрукти та ягоди дали небувалий врожай, а дівчинка найбільше любила вишні. Темні, майже чорні великі ягоди, які вона любила злегка прикушувати зубами, так, щоб ароматний кисло-солодкий сік бризкав їй до рота. Цей сорт вишень мав назву "Чорнокорка", і дерева в їхньому саду були густо всіяні стиглими ягодами, і солдати, які проходили повз, часто забрідали до них, щоб нарвати собі жменю соковитого літа. Бабуся сама кликала солдатів, позаяк усі вишні все одно неможливо було переробити, настільки багато їх вродило цього року.

Часто солдати допомагали по господарству, ремонтуючи похилений паркан, вставляючи нове скло замість розбитого під час попереднього обстрілу. Серед солдатів був один, з різкими, обвітреними рисами обличчя, хрипким прокуреним голосом, але дуже добрими очима, цей солдат частенько клав до кишені її простенької сукні чи то кілька цукерок, чи то маленьку іграшку, клав часто непомітно, спритними непомітними рухами пальців швидко опускаючи подаруночок до кишені. Дівчинка знала, хто балує її, їй подобалася ця небагатослівна, але приємна людина з автоматом, вона теж хотіла щось йому подарувати, але у неї не було абсолютно нічого, щоб віддячити йому.

А у солдата в його рідному селі залишилася така ж за віком донька, а в цій маленькій, але вже такій дорослій дівчинці він побачив відображення своєї донечки, за якою він дико нудьгував. Солдат дивився на цю нещасну дитину, яка в свої малі роки сповна випила чашу горя і біди, і у нього до болю стискалося серце, а в грудях клекотіла ненависть до тих, хто приніс смерть у ці місця.

Сьогодні дівчинка придумала. Вона вирішила побалувати солдат пиріжками з вишнями, і вручити їх тому незнайомому солдатові, який так добре до неї ставився. З самого раннього ранку вона назбирала найкрасивіші та стиглі ягоди, терпляче витягла з них кісточки, замісила тісто, виліпила багато пиріжків, намагаючись, щоб ті не розлізлися від соку, а потім довго пекла їх, викладаючи гарячі та рум'яні пиріжки на велику тацю. Коли пиріжки були готові, дівчинка сказала бабусі, що піде до солдатів. Вона склала пиріжки в сумку і вийшла під пекуче сонце червня.

На вулиці було тихо, та й вулицею це можна було назвати з великою натяжкою, по обидва боки дороги стояли обгорілі та зруйновані вибухами будинки, відносно вціліло лише декілька, в них теж жили ті, хто не зміг або не захотів їхати на мирну територію. Дівчинка обережно йшла по дорозі, обережно несучи сумку перед собою, щоб пиріжки не перевернулися та не склеїлися від солодкої начинки. Вироблений роками війни інстинкт спрацював чітко, і після першого вибуху дівчинка метнулася до найближчої воронки, впавши в неї, згорнувшись у клубок і закривши голову руками.

Міни лягали в городи і на будинки, а на дорозі лежала покинута сумка, і піднята вибухами у повітря земля падала зверху на пиріжки, що випали з неї.

Загиблі Герої червня-2018 01

  1. Микола Володимирович Метлінський (позивний Байкер) народився 19.04.1970 року у селі Олександрівка Кіровоградської області. Мешкав у Кропивницькому.

Закінчив Олександрівську загальноосвітню школу, а потім - Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування, строкову службу проходив у військово-морських силах. Згодом навчався у Херсонській школі міліції та працював в органах внутрішніх справ.

Микола Володимирович дуже полюбляв мотоцикли, сам належав до руху байкарів.

Влітку 2014 року він сам прийшов до військомату, аби стати до лав захисників Батьківщини, і 16.08.2014-го був призваний Кіровоградським ОМВК. Спочатку воював у складі 41-го дивізіону артилерійської розвідки 55-ї окремої артилерійської бригади, а після демобілізації, коли донька підписала із ЗСУ контракт, вирушив до армії знову, щоб бути поруч зі своєю дитиною. І він був поруч, захистивши її від смерті у ту фатальну мить.

Старший сержант, командир відділення 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.

25 травня о 5 годині ранку, в районі селища Невельське Донецької області він зазнав вкрай важких осколкових поранень голови під час обстрілу з боку найманців РФ, закривши своїм тілом доньку-санінструктора, врятувавши їй цим життя. Санавіацією Микола Володимирович був доставлений до лікарні Мечникова в Дніпрі, переніс кілька операцій. Уночі 1 червня реаніматологи чотири рази запускали його серце, але це не допомогло, і він помер.

Похований 4 червня на Алеї почесних поховань Рівнянського кладовища у Кропивницькому. У нього залишились дружина та донька.

Загиблі Герої червня-2018 02

  1. Ігор Леонтійович Французан народився 27.08.1976 року у селі Пенькине Новомиргородського району Кіровоградської області. Невдовзі переїхав до міста Сміла Черкаської області.

На Смілянщині закінчив школу у селі Пастирське, пройшов військову строкову службу. Згодом переїхав жити до села Великі Байраки Кіровоградської області.

12.08.2015 року був призваний по мобілізації Кіровоградським об’єднаним міським військовим комісаріатом. З квітня 2017 року підписав контракт зі Збройними Силами України.

Молодший сержант, командир відділення, навідник зенітного артилерійського взводу 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади.

6 червня о 18.30 Ігор Леонтійович з групою військовослужбовців виконував бойове завдання на позиції свого підрозділу у складі батальйону у Донецькій області. Тим часом ДРГ найманців РФ спробувала оточити наш взводний опорний пункт, але була помічена нашим спостережником, після чого військовослужбовці передового спостережного посту вступили у боєзіткнення. Група наших бійців у складі чотирьох чоловік почала переслідування противника, під час якого стався вибух, внаслідок якого двоє бійців одразу загинули, а ще один дістав поранення.

Через щільну замінованість місцевості тіла одразу забрати не вдалося, загиблі бійці були передані представникам ЗСУ лише 11 червня.

Похований 14 червня на Алеї почесних поховань Рівнянського кладовища у Кропивницькому. У нього залишились батьки, дружина, дві дoньки і син від різних шлюбів.

Загиблі Герої червня-2018 03

  1. Степан Леонідович Литковець народився 13 березня 1997 року у селі Гарбузівка Лебединського району Сумської області. Потім разом з родиною переїхав жити в село Підопригори. З 2015 року мешкав у Сумах.

Спочатку навчався в Павленківському НВК, а 2017 року закінчив Сумський центр профтехосвіти харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу. З 2016 по кінець 2017 року Степан Леонідович працював шеф-кухарем та мріяв відкрити власне кафе. Спеціальність кухаря дуже подобалася хлопцю, це була його стихія, у якій він був справжнім професіоналом.

Гарна та добра людина, він ніколи не прохав про допомогу, а завжди намагався самотужки вирішити всі свої проблеми та досягти поставленої мети. Степан увесь час піклувався про батьків та дружину, адже він був чоловіком, та сповна усвідомлював, що на його плечах лежить відповідальність за своїх близьких.

Взимку 2018 року чоловік підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, стрілець зенітного артилерійського взводу 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї окремої мотопіхотної бригади.

6 червня о 18:30 Степан Леонідович з групою військовослужбовців виконував бойове завдання на позиції свого підрозділу у складі батальйону у Донецькій області. Тим часом ДРГ найманців РФ спробувала оточити наш взводний опорний пункт, але була помічена нашим спостережником, після чого військовослужбовці передового спостережного посту вступили у боєзіткнення. Група наших бійців у складі чотирьох чоловік почала переслідування противника, під час якого стався вибух, внаслідок якого двоє бійців одразу загинули, а ще один отримав поранення.

Через щільну замінованість місцевості тіла одразу забрати не вдалося, загиблі бійці були передані представникам ЗСУ лише 11 червня.

Похований 13 червня у селі Підопригори. У нього залишилися батьки й дружина.

Загиблі Герої червня-2018 04

  1. Микола Григорович Вільчинський (позивний Лютий) народився 14.05.1992 року у селі Старики Горохівського району Волинської області.

Хлопець закінчив ПТУ №27 в місті Берестечко. Проходив строкову службу на флоті. 5 років працював слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування 2-го розряду берестечкової ділянки Горохівського відділення ПАТ "Волиньгаз", у бригаді внутрішньобудинкових систем газопостачання.

У серпні 2014 був призваний під час мобілізації, брав участь у боях за села Кримське та Новотошківське. Демобілізувався, а 09.120.2017 року підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, номер обслуги гранатометного відділення 3-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 12 червня в районі селища Новгородське на Горлівському напрямку від кулі снайпера. Важкопораненого бійця не встигли довезти до шпиталю.

Похований 16 червня у селі Піски Горохівського району Волинської області. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та донька.

Загиблі Герої червня-2018 05

  1. Ігор Юрійович Петров народився 14.02.1998 року у місті Рубіжне Луганської області.

Восени 2016 року він приєднався до лав свого підрозділу. Ігор Юрійович був завжди позитивним, сміливим та не давав ані собі, ані іншим впасти у смуток. Він був молодим та завзятим, нещодавно одружився.

Старший солдат, навідник механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 14 червня увечері в районі селища Новотошківське Луганської області внаслідок множинних осколкових поранень, яких зазнав під час багатогодинного обстрілу наших позицій (спочатку мінометного, а згодом – і артилерійського). Помер дорогою до шпиталю.

Похований 18 червня у Рубіжному. У нього залишились батьки та дружина.

Загиблі Герої червня-2018 06

  1. Сергій Йосипович Жук народився 08.06.1969 року у селі Усть-Кулом (республіка Комі, РФ).

1986 року він закінчив там школу, після чого навчався на водія у районній філії ДТСААФ. Після проходження строкової, 1989 року він переїхав мешкати до села Демки Драбівського району Черкаської області.

До 2002 року Сергій Йосипович працював помічником комбайнера, токарем та ковалем у фермерському господарстві, з 2002 до 2015 – ковалем у гарячому цеху Київського метро. Потім він повернувся до села Демки, де влаштувався охоронцем у фермерське господарство "Нива".

У квітні 2017 року чоловік добровільно пішов до військомату та підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 14 червня о 21:00 в районі шахти Бутівка Донецької області.

Похований 17 червня у селі Демки. У нього залишились мати, дружина та донька.

Загиблі Герої червня-2018 07

  1. Сергій Васильович Остапчук народився 04.11.1970 року. Мешканець міста Хмельницький.

Сержант, механік-водій БМП 72-ї окремої механізованої бригади.

24 червня в районі селища міського типу Луганське (Світлодарська дуга) під час бою він зазнав поранень та був евакуйований до лікарні, де від ран помер.

Похований 28 червня у Хмельницькому. У нього залишились батьки та двоє братів.

Загиблі Герої червня-2018 08

  1. Руслан Євгенович Баглик народився 29.09.1997 року у місті Тростянець Сумської області.

Спочатку хлопець навчався у міській школі №2, а останні роки навчання пройшли у школі села Станова Сумської області.

28.03.2018 року Руслан прибув до лав свого підрозділу.

Старший солдат, навідник 2-го батальйону 92-ї окремої механізованої бригади.

19 червня в районі міста Авдіївка Руслан Євгенович зазнав украй важкого поранення голови від кулі ворожого снайпера. Непритомного його було доправлено до лікарні імені Мечникова, у якій 25 червня увечері він помер, так і не прийшовши до тями.

Похований 27 червня у селі Станова. У нього залишились батьки та наречена.

Загиблі Герої червня-2018 09

  1. Артур Володимирович Федосенко народився 26.03.1971 року у Кропивницькому.

Закінчив ЗOШ №9, прoйшoв військoву стрoкoву службу в ЗСУ у Закавказькому окрузі. Працював в УТO "Кірoвoград", консультантом з екoнoмічнoї безпеки, а також за кoрдoнoм. З 2010 по 2015 рік працював водієм-інкасатором.

Старший солдат, водій-електрик радіопеленгаторного пункту радіотехнічного центру вузла зв'язку в/ч А1469 ПС ЗСУ. Проходив службу у військовій частині з 19.05.2016 року.

Загинув 26 червня близько 22:30 в районі міста Мар’їнка Донецької області внаслідок смертельного поранення, завданого ворожим снайпером.

Похований 29 червня на Алеї Героїв Рівнянського кладовища Кропивницького. У нього залишились дружина та донька.

Загиблі Герої червня-2018 10

  1. Олександр Борисович Холін народився 20.09.1983 року у селі Охримівка Вовчанського району Харківської області.

У вересні 2015 року Олександр Борисович потрапив до лав 53-ї окремої механізованої бригади, у якій служив солдатом, номером розрахунку мінометної батареї 3-го механізованого батальйону.

Це була людина, яка ніколи не казала "Ні", він охоче брався за будь-яке завдання та намагався виконати будь-яке прохання. Чуйний та щирий, Олександр посміхався, навіть якщо йому самому було погано.

У квітні 2016-го його перевели до іншого підрозділу.

Солдат 93-ї окремої механізованої бригади, у якій перебував з квітня 2016 року. Брав участь у боях за Кримське та на Донецькому напрямку.

Загинув 27 червня близько 16:00 в районі села Богданівка Донецької області внаслідок поранень, яких зазнав під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів.

У нього залишилась дружина та дитина.

Загиблі Герої червня-2018 11

  1. Володимир Володимирович Дяченко народився 06.01.1968 року у селі Семенівка Томаківського району Дніпропетровської області.

Солдат 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 27 червня близько 16:00 в районі села Богданівка Донецької області внаслідок поранень, отриманих під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів.

Поховання заплановане у Семенівці. У нього залишився син.

Загиблі Герої червня-2018 12

  1. Дмитро Васильович Петрушенко народився 11.01.1971 року у селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області. Мешкав у Павлограді.

У грудні 2017 року був призваний на контрактну службу Павлоградським військоматом, а вже у січні 2018-го був доправлений до зони війни.

Солдат 93-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 27 червня близько 16:00 в районі села Богданівка Донецької області внаслідок поранень, яких зазнав під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілів.

Поховання заплановане у Піщанці. У нього залишились батьки, дружина та син, який зараз проходить службу в одному з підрозділів ЗСУ.

Загиблі Герої червня-2018 13

  1. Валерій Казімірович Шишак (позивний Поляк) народився 12.12.1960 року у Сєверодонецьку.

Брав участь у бойових діях в Афганістані. Тривалий час працював адміністратором у ресторані, згодом – у кредитній спілці.

З початком війни, у 2014 році Валерій Казімірович пішов добровольцем до батальйону "Луганськ-1", а з 16.03.2016 року перейшов служити до свого нового підрозділу.

Молодший лейтенант, командир 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 28 червня вранці в районі селища міського типу Південне, неподалік від Горлівки. Коли розпочався обстріл наших позицій з мінометів, великокаліберних кулеметів та АГС, під прикриттям цього обстрілу до наших хлопців наблизилась ДРГ найманців РФ. Група молодшого лейтенанта Шишака вступила у вогневий контакт, під час якого Валерій Казимірович побачив, що важко поранений один з його підлеглих, він кинувся на порятунок, і у цю мить у нього поцілив ворожий снайпер.

Поховання заплановане на 1 липня у Сєверодонецьку. У нього залишились дружина донька та син.

Загиблі Герої червня-2018 14

  1. Андрій Олександрович Волос народився 13.12.1995 року у Луцьку. Останнім часом мешкав у селі Завітне Ківерцівського району Волинської області.

Хлопець закінчив Луцьку школу-інтернат. Багато разів пробував потрапити на фронт, проте через брак досвіду йому відмовляли, аж поки не запропонували йти на контракт.

З 02.09.2015 року перебував на контрактній службі у ЗСУ. Місяць тому Андрій одружився.

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 28 червня вранці в районі селища міського типу Південне, неподалік від Горлівки від поранення у серце, якого зазнав під час бою з ДРГ найманців РФ, що наблизилась під прикриттям обстрілу наших позицій з мінометів, великокаліберних кулеметів та АГС.

Поховання заплановане на 1 липня у селі Омельне Ківерцівського району, де зараз мешкає його родина. У нього залишились хвора мати та вагітна дружина.

Загиблі Герої червня-2018 15

  1. Владислав Тофікович Гусейнов (позивний Швед) народився 07.05.1983 року у місті Первомайський Харківської області.

Добровольці, які воювали пліч-о-пліч з ним у попередніх ротаціях, згадують: "Це був відважний та сміливий Воїн. Саме Воїн з великої літери. Завжди координував дії наших бійців під час бою. Завжди усміхнений та веселий. Наші хлопці неодноразово тролили ворогів о 6 ранку, вмикаючи через гучномовець гімн України на позиціях у місті Мар’їнка".

Молодший сержант, військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 28 червня ввечері в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок поранень, які дістав під час бою з найманцями РФ.

Загиблі Герої червня-2018 16

  1. Геннадій Євгенович Нємцов народився 09.02.1969 року у Черкасах.

1986 року закінчив 10 класів школи, після чого вступив до Черкаського технікуму електрифікації (зараз - політехнічний технікум). З 1987 по 1989 роки проходив строкову службу, а по поверненню з армії закінчив навчання, отримавши фах "технік-електрик".

Геннадій Євгенович захоплювався фотографією та працював професійним фотографом у комунальному міському підприємстві ритуальних послуг.

14.07.2015 року його було мобілізовано до лав ЗСУ.

Старший сержант, командир відділення снайперів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, у якій він прослужив до 24.10.2016-го, коли його було демобілізовано. Чоловік повернувся додому, але війна не скінчилась, тому 02.04.2018 року він підписав контракт.

Старший сержант, снайпер 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 28 червня о 23:30 в районі Світлодарської дуги під час бою з найманцями РФ.

Поховання заплановане на 2 липня у Черкасах. У нього залишились мати, дружина, син та донька.

ПІСЛЯМОВА

Кожен обстріл, який бив по селу, був раптовим. Звикнути до миттєвої зміни тиші на звуки розривів було неможливо, і дівчинка при кожному обстрілі стискалася в грудочку, щільно закривши очі та тремтячи всім тілом. Це тремтіння не можна було вгамувати, страх був настільки великий, що дрібна вібрація жаху відразу ж охоплювала все тіло, руйнуючи думки, і залишаючи в голові величезний міхур кривавої порожнечі. До горла підкочувала дивна липка нудота, яка не проходила ще дуже довго після закінчення бою.

Дівчинка лежала у воронці, а міни продовжували лягати на порубане осколками село, й іноді проміжки між вибухами були настільки великими, що здавалося, що обстріл скінчився, однак потім знову та знову лунали гучні удари, які боляче били по вухах, вичавлюючи нову порцію страху в кров. Вже давно не було такого, як сьогодні, занадто довго тривав бій, наші теж відправляли на той бік подаруночки різних калібрів, повітря перетворилося в гарячий туманний сироп від пилу і диму від, деякі руїни загорілися знову, випускаючи чорні клуби назустріч синьому червневому небу.

Близько двох годин тривав бій, то затухаючи, то спалахуючи з новою силою. Нарешті пауза після останнього вибуху все не закінчувалася, і дівчинка, що лежала у воронці, зрозуміла, що на цей раз смерть пройшла повз. Дуже повільно вона сіла, відчуваючи, як затерпло її тіло від довгого лежання в одній позі. Дівчинка почала потихеньку розтирати долоні, руки і ноги, повертаючи нормальний кровообіг. З'явилося сильне поколювання, але вона була йому рада, воно означало, що вона жива, ось тільки пиріжки розсипалися на дорозі. Через деякий час дівчинка змогла встати та нетвердою ходою підійти до сумки, присипаною землею. Дбайливо піднявши пиріжки та витерши кожен з них хустинкою, яку вона завжди носила в кишені, дівчинка попрямувала далі, до солдатів.

Вона йшла по селу, серед воронок, уламків і руїн. Вона йшла серед металевих парканів з купами маленьких дірок, серед зрізаних осколками гілок і поранених стовбурів, серед іржавих залишків автівок, розбитих вікон і дрібних уламків цегли. Вона йшла серед палаючих дахів і згорілої надії. Їй здавалося, що це вже ніколи не скінчиться, що до кінця життя їй судилося стискатися в тугу пружину при різкому звукові і падати у воронки. Чотири роки її дитинства були знищені, перетворені на попіл, який зараз повільно кружляв над її головою, тонкими пластівцями осідаючи на пошматовану металом землю.

Солдат втомився від цього затяжного бою, бруд і кіптява дрібними лусочками в'їлися в шкіру шиї та обличчя, в голові гуділо від нервового напруження. Обстріл закінчився, і солдат сидів, прихилившись спиною до стіни будинку, закривши очі. Він згадував свою доньку, яка чекала його за багато кілометрів звідси, там, де ранками заливисто співають птахи, а над озерами піднімаються напівпрозорі пелюстки туману. Він почув, як дитячий голос покликав його, відкрив очі та побачив свою місцеву улюбленицю, яка простягала йому пиріжок з вишнями. Відкусивши, солдат відчув, як вишневий сік солодким клейким струмочком потік в сухе горло.

Дівчинка порозмовляла ще трохи з солдатом, і вирушила додому, до бабусі, залишивши йому свою сумку з пиріжками. Вона пішла назад по тій самій вулиці, в кінці якої нещодавно лежала дві години у воронці, закривши голову руками. Дівчинка йшла, не знаючи, що її веде снайпер, що за нею пильно стежить людське око, яке притулилося до оптики, а коли немолодий вже солдат з різкими, обвітреними рисами обличчя, підвівся, щоб подивитися їй услід, дуло плавно перемістилося в його сторону, і палець натиснув на гачок.

Звук єдиного пострілу розтанув в спекотному мареві дня. І все стихло, тільки вимазаний вишневим соком пиріжок впав у гарячий придорожній пил.

Про загиблих Героїв серпня 2016 читайте тут.
Про полеглих Героїв вересня 2016 читайтетут.
Про Героїв, загиблих у жовтні 2016, читайтетут.
Стаття про загиблих Героїв листопада 2016тут.
Про загиблих Героїв грудня 2016 - стаття тут.
Про загиблих Героїв січня 2017 читайте тут.
Про загиблих Героїв лютого 2017 читайте тут.
Про Героїв, загиблих у березні 2017, читайте тут.
Про загиблих Героїв квітня 2017 читайте тут.
Про Героїв, полеглих у травні 2017, читайте тут.
Про полеглих у червні 2017 - матеріал тут
Стаття про загиблих у липні 2017- тут.
Про загиблих Героїв серпня 2017 читайте тут.
Про загиблих у вересні 2017 матеріал тут.
Матеріал про загиблих Героїв жовтня - тут
Про полеглих у листопаді читайте тут.
Про загиблих у грудні 2017-го - стаття
тут.
Про полеглих у січні 2018 року читайте статтю.
Про загиблих у лютому - стаття тут.
Про полеглих у березні 2018-го читайте тут
Про загиблих Героїв квітня 2018 матеріал тут.
Про загиблих Героїв травня 2018 матеріал тут.

Ян Осока, для "Цензор.НЕТ"

Источник: https://ua.censor.net.ua/r3074129
VEhrdlVYSTVRemxKVGtObE1GbElVWFowUXpZd1RFRjJURGxIUWpCTWVsRjBaRWRCTUZsTVVtcEllbEZ6VGtkQk1FeDZVbXgwUjFBPQ==
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору