EN|RU|UK
 Політика України, Технології
  8865  50

 Будівництво заводу з виробництва ядерного палива в Україні: чи варто боятися російського засилля?


Автор: О. Скороход

Не вщухають дискусії довкола теми будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива. Після скандалу, коли до ЗМІ потрапив лист, який Міненерго буцімто надіслало "Росатому" і в якому міністр Ігор Насалик висловив готовність будувати завод спільно з росіянами, почалася нова хвиля інформаційного збурення.

Мережею гуляла інформація про те, що 5 липня відбулася зустріч українських посадовців з представниками компанії "УКРТВЗ", де першу скрипку нібито грають росіяни. Мало того, на цій зустрічі буцімто був присутній "смотрящий" з РФ Джомарт Алієв. Видавалося так, що ці переговори стали логічним продовженням листа Насалика, а тому всерйоз заговорили про те, що завод або цілком перейде під контроль РФ, або проект поховають силами російських старателів. Однак інформація про зустріч поширювалася на рівні анонімних неперевірених джерел, і до останнього не було зрозуміло, чи вона дійсно відбулася у такому серйозному форматі, в якому про це писали ЗМІ.

ІСТОРІЯ НАМІРІВ

Нагадаємо, наміри про будівництво заводу сягають ще 1990-х. Проект мало втілити в життя спеціально створене 1995 року спільне підприємство "УКРТВЗ" ("Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива"). Туди в рівних частках увійшли російська "ТВЕЛ" (дочка "Росатома"), казахстанська НАК "Казатомпром" і Фонд держмайна України. Тоді підписали угоду про сприяння проекту. Україна мала виготовляти цирконієві труби, Казахстан - паливні таблетки. Росія повинна була збирати готові касети. Новозбудований завод мав бути переданий ПрАТ "Завод з виробництва ядерного палива". Контрольний пакет акцій у ньому належить держконцерну "Ядерне паливо" (50%+1 акція), решта – "ТВЕЛ".

Фактично далі задекларованого справа не рушила. Всі десятиліття Україна продовжувала купувати паливо в Росії – у тієї ж "ТВЕЛ".

Ядерне паливо являє собою так звані паливні таблетки зі збагаченим ураном, якими заправляють тепловидільні збірки. Саме на них працюють енергоблоки атомних станцій. Всі атомні реактори українських АЕС були спроектовані та зібрані ще в СРСР. Тому російський виробник до останнього лишався єдиним виробником паливних касет для них. На виробництво цих касет російського виробництва Україна щорічно витрачала півмільярда доларів.

Будівництво заводу з виробництва ядерного палива в Україні: чи варто боятися російського засилля? 01

З початком російської агресії проблема ядерної залежності від сусіда-агресора загострилася. Окрім забезпечення паливом українських АЕС є ще питання зберігання відпрацьованого палива. Завдяки будівництву двох сховищ у Чорнобильській зоні остання проблема поступово вирішується. А злізти з російської "ядерної голки" намагалися шляхом диверсифікації поставок, переорієнтовуючись на паливо американського виробництва (касети для України виготовляються у Швеції). Компанія Westinghouse адаптувала своє паливо під українські реактори радянського виробництва. Ще з 2005 року її паливо використовувалося як експеримент. З початком війни переговори з американцями пришвидшились.

Нині частка російського ядерного палива на українському ринку становить близько 60%. Касети американської корпорації сьогодні використовуються на 4 з 15 українських реакторів. Два місяці тому перший український реатор (3-й реактор Южно-Української АЕС) цілком  перейшов на американське паливо. До того на всіх реакторах таке споживання було комбінованим - використовували поруч російське та американське паливо. ДП НАЕК "Енергоатом", якому підпорядковані всі АЕС в Україні, планує і надалі збільшувати частку палива Westinghouse.

Паралельно у 2016 році Кабмін затвердив Концепцію програми розвитку атомно-промислового комплексу до 2020 року. Цим документом зокрема передбачено запуск власного виробництва ядерного палива потужністю 630 касет на рік (має цілком покрити потребу "Енергоатому" в паливі). Для цього у будь-якому разі потрібен іноземний партнер, оскільки Україна не має права самостійно збагачувати уран. Але наявність "УКРТВЗ" фактично означала, що згідно з декларацією уряду завод таки має будуватися спільно з "ТВЕЛ", що в умовах війни було б недоречним, у першу чергу, з іміджевого боку. Тому про ідею заводу майже рік не говорили.

РЕАНІМАЦІЯ ПРОЕКТУ

У 2017 році намір будівництва заводу було реанімовано, але на засадах, в яких Україна як держава не матиме частки у проекті. Українську долю в "УКРТВЗ" викупила маловідома компанія "Вайс Трейд". Заплатила 47,8 млн грн – у 52 рази більше від стартової ціни. Здавалося б, держава позбулася неприбуткового баласту. Але лишалося питання, навіщо приватним особам неліквідні активи. До того ж, імена нових власників були овіяні таємницею.

Лише влітку 2018-го були розкриті імена реальних власників викупленої частки – завдяки публікації результатів зборів акціонерів "УКРТВЗ". Як виявилося, це бізнесмени зі специфічною репутацією Леонід Крючков, Нуруліслам Аркаллаєв та Сергій Тронь.

Бізнес-Цензор наводить довідку трійки нових власників. Нуруліслам Аркаллаєв - донецький бізнесмен, колишній нардеп від "Партії регіонів". ЗМІ називають його одним з найближчих соратників олігарха Ріната Ахметова. Однак в "УКРТВЗ" повідомили, що "інвестиції Ахметова в будівництво заводу не передбачаються". Сергей Тронь – партнер братів Аркаллаєвих і колишній помічник нардепа Аркаллаєва. Леонід Крючков більше відомий завдяки своєму брату Дмитру, власнику компанії "Енергомережа". Той вважається одним з організаторів схеми з розкрадання коштів державних обленерго. У квітні Інтерпол затримував Дмитра, та у травні його звільнили під заставу. Уже кілька років, за словами Леоніда Крючкова, він не спілкується з братом. Журналісти програми "Схеми Радіо Свобода" не раз фіксували, як Леонід Крючков відвідує Адміністрацію президента.

На цьому тлі на початку липня у ЗМІ стався витік інформації про лист міністра Насалика до "Росатому" від 27 червня. У ньому йдеться про поновлення співпраці з росіянами щодо будівництва заводу, а також є запрошення до переговорів.

Наступного дня після резонансу Насалик демонстрував журналістам вже іншого листа, коротшого на один абзац, - були відсутні слова про перспективу подальшої співпраці. І, мовляв, саме цей документ був надісланий з Міністерства. Міністр переконував, що перший лист є провокацією і підробкою, а Міненерго навпаки добивається розриву контактів з росіянами. Російську долю буцімто готова викупити китайська компанія China National Nuclear Corporation. Саме питання продажу російської частки і мало бути об'єктом майбутніх переговорів.

За джерелами кількох видань, у тому числі, Цензор.НЕТ, обидва листи є справжніми, і міністр обидва підписав. Перший, що став причиною скандалу, він схвалив, особливо не розбираючись в суті написаного. Однак в результаті до Росії був направлений більш лаконічний і стриманий варіант. Перший екземпляр вочевидь був вигідний проросійському лобі в міністерстві.

Згодом сплили факти, які передували скандалу. Виявилося, що за місяць до листа Насалика, а саме 30 травня, приватна компанія "Вайс трейд", що тепер представляє Україну у спільному україно-російсько-казахському підприємстві, зверталася до Міністерства. У їхньому листі не йдеться ні про китайського, ані про іншого інвестора. "Вайс трейд" "засвідчує наявність у товариства та її партнерів необхідних фінансових ресурсів, досвіду ділових зв'язків для забезпечення практичної реалізації цієї амбітної мети, на підставі чого повідомляє про свою зацікавленість як потенційного інвестора в участі у зазначених переговорах".

Будівництво заводу з виробництва ядерного палива в Україні: чи варто боятися російського засилля? 02
Будівництво заводу з виробництва ядерного палива в Україні: чи варто боятися російського засилля? 03

Також зазначено, що "Вайс трейд" досягло з російською стороною домовленостей щодо збереження умов підтвердженої раніше ліцензійної угоди при підписанні оновленої угоди.

Наступною віхою розвитку подій і стала поява непідтвердженої інформації про зустріч українських профільних чиновників з представниками "Вайс трейд" з участю російської сторони.

Видання, що публікували інформацію про подію, пропонували таку версію розвитку ситуації. Спершу РФ взяла під контроль СП "УКРТВЗ", яке єдине володіє необхідною документацією для будівництва заводу. Згодом агенти впливу домовились з певними українськими чиновниками, після чого підконтрольна компанія направила 30 травня гарантійний лист в Кабмін. Далі з'явився лист Насалика до "Росатома", у якому він висловив готовність відновити переговори по будівництву заводу. А напівтаємна зустріч фактично означає відновлення проекту на умовах РФ, при чому завод наполовину належатиме росіянам, а девіденди від його роботи отримуватимуть росіяни, казахи та приватні особи з України. .

На запити до Міненергетики та концерну "Ядерне паливо" Цензор.НЕТ отримав підтвердження, що зустріч 5 липня таки відбулася, однак носила робочий характер. І Алієв дійсно був на ній присутній, хоча його імені не було у списку учасників. У відповіді Міненерго сказано, що його представили робочій групі як керівника проектів "УкрТВЗ". У "Ядерному паливі" офіційно заперечили, що мають будь-які зв'язки з Алієвим, тоді як за адними ЗМІ саме керівник концерну Дробот зробив можливим появу Алієва на зустрічі.

Разом з тим у міністерстві наголошують, що відбір потенційних інвесторів з будівництва заводу відбуватиметься винятково на конкурсній основі.

Будівництво заводу з виробництва ядерного палива в Україні: чи варто боятися російського засилля? 04

Будівництво заводу з виробництва ядерного палива в Україні: чи варто боятися російського засилля? 05

Також наголошено на наявності у АТ "СП "УКРТВЗ" значних боргів перед ДП "НАЕК "Енергоатом" (148,6 млн грн за придбані комплектуючі для ТВЗА). У зв'язку з цим імовірно ДП "НАЕК "Енергоатом" буде прийнято рішення про ініціювання процедури банкрутства АТ "СП "УКРТВЗ".

Обидва відомства, принаймні офіційно, таки розігрують китайську карту - вказують на компанію China National Nuclear Corporation як потенційного інвестора. Обговорення умов з китайцями було заплановано на 3-й квартал 2018 року. Концерн "Ядерне паливо" заявило, що розробляє інвестиційний проект і готує фінансово-економічну модель можливого проекту.

Що буде далі?

Більшість варіантів розвитку подій поки надто гіпотетичні. По-перше, саме закінчився період, коли за декларуванням Міненерго та "Ядерного палива", мали тривати перемовини з китайцями. Наразі жодних новин з цього приводу у публічній сфері немає.

Китай свого часу купив ліцензію в "Росатому" на виробництво касет для реакторів ВВЕР-1000. Однак ця стосується винятково права на виробництво для китайських АЕС. Про розширення ліцензії наразі інформація відсутня. З іншого боку, Китай наразі не має технологій, які були б адекватні американським чи російським. Це підтвердили і американські експерти, зазначаючи, що технологіями для виготовлення палива для реакторів радянського виробництва сьогодні володіють лише "ТВЕЛ" та Westinghouse.

Також слідкуватимемо за перспективою тяганини між "Енергоатомом" та "УКРТВЗ".

Будівництво заводу з виробництва ядерного палива в Україні: чи варто боятися російського засилля? 06

Інший варіант - будівництва заводу під російським впливом – наразі видається малоймовірним через завеликий резонанс. Однак непрозорість перемовин щодо цього проекту наштовхує на думку, що такий варіант відкидати не варто. Для реалізації цього першочергово плану зі спорудження заводу "УКРТВЗ" компанія має придбати ліцензію у "Росатому" на виробництво тепловидільних систем. Останній переконує, що готовий продати ліцензію, щоб уникнути можливих ризиків від подальшого зміцнення Westinghouse на українському ринку.

Та якщо завод таки буде побудований на таких умовах – Україна матиме формальну незалежність, але фактичну підконтрольність стратегічного виробництва країні-агресору. Адже фактично завод наполовину належатиме російській "ТВЕЛ".

Зрештою, існує вагоме лобі, що вважає спорудження заводу з виробництва ядерного палива (якщо його будуватиме не Westinghouse) не просто непотрібним, але й таким, що створить для України зайвий клопіт. У перспективі для того, щоб відліцензувати паливо, необхідно близько 5 років від часу, коли вийде перша збірка продукції. Саме цей час триватимуть процедури, потрібні Держатомрегулюванню для надання дозволу на використання цього палива "Енергоатомом". Тобто це надзвичайно тривала процедура, тоді як до остаточного ліцензування Westinghouse в Україні лишається менше року.

Як зазначають деякі експерти ринку, за цей час перспективи нового заводу можуть стать менш актуальними, адже за 10-20 років спливуть терміни експлуатації більшості реакторів-мільйонників (ВВЕР-1000). В "Енергоатомі" в інтерв’ю "Бізнес-Цензору" повідомили, що в перспективі Україна має шанс лише добудувати два нових таких реактори - на Хмельницькій АЕС, а надалі орієнтуватимуться на малі модульні реактори. Більш того, сьогодні розглядається варіант перетворити Україну на хаб з реакторобудування та виготовлення обладнання для малих модульних реакторів технології Holtec. Тож, оскільки після 2030 року скоріше за все працюватиме щонайбільше 6 великих реакторів (замість 15 сьогодні), будувати окремий завод для виробництва ядерного палива для мільйонників навряд чи ефективно.

Не слід відкидати також варіант із серії теорії змов: "УКРТВЗ" починає будувати завод, що змусить Westinghouse поступово вийти з українського ринку (оскільки умовою побудови заводу є гарантія того, що його продукція цілком ітиме на українські АЕС). Після викидання американських конкурентів проект заморожується. В результаті – заводу не буде, однак лишатиметься монополія російської "ТВЕЛ" і повна залежність від РФ у плані ядерного палива.

Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"

Источник: https://ua.censor.net.ua/r3088407
 Топ коментарі
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору