EN|RU|UK
 Політика України
  4651  7

 16 РОКІВ: ВИРОК СИСТЕМІ

Вкотре мені доводиться писати на цю тему із сумом і досадою. Звичайно, я би дуже хотів, щоб у мене був інший настрій, але неспроможність нашої країни протягом багатьох років дати остаточну відповідь на одну із найрезонансніших кримінальних справ не тільки в Україні, а і в світі, змушують знову і знову ставити одне і теж саме запитання: чому досі не покарані замовники злочинів проти журналіста Георгія Гонгадзе і громадського діяча Олексія Подольського?

Про це пише в газеті "День" Іван Капсамун.



• 16 вересня виповнюється 16 років як вбили Гонгадзе, а за три місяці до цього — 9 червня 2000-го — викрали і жорстоко побили Подольського. За цей час людина народжується, йде в садочок, закінчує останні класи школи і отримує паспорт. Тобто, це вже достатньо доросла особа, яка може відповідати за свої вчинки. Жаль тільки, що за багато років за свої вчинки, пов’язані із цією резонансної трагедією, не можуть відповісти більшість політиків, громадських діячів і журналістів.

• Здавалося б, що ще потрібно, щоб нарешті закінчити цю ганебну історію. Сказано мільйони слів, написано тисячі текстів, знято сотні програм і сюжетів. Особисто я протягом вже семи років веду цю тему в газеті "День", яка до мене також висвітлювала цю проблему. Минулого року Бібліотека нашої газети навіть поповнилася збіркою "Котел, або Справа без терміну давності", присвяченою цій темі. Існують всі докази — свідчення потерпілого Подольського, затриманий головний виконавець Пукач, є "плівки Мельниченка"... І суспільству начебто давно все відомо, однак юридично відповіді досі немає.

Як це виправити?

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Звичайно, щоб описати все, потрібно декілька книг або навіть телесеріал, який мав би дуже гострий сюжет. Може, колись ця ідея буде втілена в життя. А поки спробуємо коротко передати суть. Після президентських виборів 1999 року, на яких була використана російська технологія "червоної загрози" (там це був Зюганов проти Єльцина у 1996-му, в нас — Симоненко проти Кучми) і які були сфальсифіковані, при владі залишився Леонід Кучма. Відчувши повну безкарність, адже попереду ще п’ять років правління, виходячи з "плівок Мельниченка", тодішня влада пішла на низку кроків для зачищення конкурентного середовища.
 
подольский

22 березня 2016 р. В цей день на території церкви Миколи Набережного на Подолі в Києві поховали журналіста Георгія Гонгадзе. потерпілий у справі Олексій Подольський, не витримавши атмосфери у храмі, де виспівували журналіста, вийшов на вулицю. Каже — важко дивитися на деякі цинічні обличчя, які використали пам’ять Гонгадзе у власних інтересах. фото: Руслан Канюка / "День"

• Звичайно, ґрунт готувався і до цього, адже саме в 90-х, після приходу до влади Кучми (в 1994-му, а до цього ще рік був прем’єром), були закладені основні міни під українську державність: клановість, корупція, непотизм, знищення опонентів, олігархи... Ще в 1990-х країну постійно трусило від гучних вбивств — політиків (Вадим Гетьман...), політиків-бізнесменів (Євген Щербань...), журналістів (Борис Дерев’янко...) і т.д.

• Так от, в 2000 році трапилася серія злочинів, які були покликані повністю залякати країну. В політичному середовищі — 9 лютого відбувся напад на опозиційного народного депутата Олександра Єльяшкевича, якому вдалося вижити. Через два роки він був вимушений емігрувати до США, які надали йому політичний притулок (єдиному з державних діячів за всі роки незалежності) із формулюванням — через загрозу його життю, яка йде від тодішньої влади на чолі з президентом Кучмою. "Справа Єльяшкевича" була повністю сфальсифікована — суд відбувся тільки на папері — злочинці не покарані до сих пір. В громадянському секторі — в червні скоєний злочин проти Подольського, коли фактично був апробований майбутній сценарій проти Гонгадзе. В журналістський сфері — у вересні сталося вбивство засновника "Української правди".

• Зрозуміло, що за президентства Кучми мови про розслідування бути не могло. Вигадували всілякі нісенітниці на кшталт того, що бачили Гонгадзе живим або що він десь переховується. Шанс з’явився у 2004-му, після помаранчевих подій. Покарання замовників вбивства — було одним з гасел тодішньої революції. Хоча революція так і не відбулася. За допомогою круглого столу і посередництва на ньому польського друга Кучми Олександра Кваснєвського (голови Наглядової ради Ялтинської економічної стратегії Віктора Пінчука) ситуацію вдалося спустити на гальма. Незважаючи на те, що президентом все-таки став Віктор Ющенко, протягом наступних років Кучму та його родину ніхто не чіпав, їхні люди продовжували перебувати в активній політиці.

• Хоча треба віддати належне, за часів президентства Ющенка були засуджені виконавців вбивства Гонгадзе — співробітники міліцейської наружки Протасов, Костенко і Попович (останній досить несподівано помер в березні 2016 р.), які отримали 12 і 13 років тюрми. Засуджені були і міліціонери-перевертні, які скоїли злочин проти Подольського, — Наумець і Мариняк. Головного виконавця, який очолював групи міліціонерів в обох випадках, Олексія Пукача затримали в 2009 році. Саме навколо цієї фігури тривають судові тяганини до сих пір. Дуже важливий епізод — в березні 2005 р. було вбито (не самогубство), за словами Подольського, міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, який отримав замовлення і віддавав наказ Пукачу розправитися з Гонгадзе та Подольським. Таким чином, була ліквідована дуже важлива ланка в цій справі.

• Далі до влади приходить Віктор Янукович, і як не парадоксально, але саме за час його президентства — в 2011-му — була порушена кримінальна справа проти екс-президента Кучми, якого звинуватили у замовленні злочинів проти Гонгадзе і Подольського. Але довести її до кінця не вдалося. Пізніше, коли суд скасував постанову про порушення даної кримінальної справи, Ренат Кузьмін, який порушив і курував справу в ГПУ, звинуватив журналістів і громадськість у тому, що вони зокрема винні в цьому. І здебільше він був правий, адже коли порушили справу, то журналісти насамперед писали про які завгодно мотиви тодішньої влади, тільки не про те, що це нарешті сталося.

• "Прокльон нерозкритої "справи Гонгадзе — Подольського" висить над Україною, — коментує "Дню" Олексій Подольський. — Пройшло 16 років, як вбили Гонгадзе, але досі навколо цієї справи ми бачимо не справедливість, а велику політичну гру, де кожен намагається на пам’яті журналіста заробити собі бали. Вже протягом багатьох років тривають торги між президентами і родиною Кучми — Пінчука. Останні завжди домовлялися — спочатку з Ющенком, який дав гарантії безпеки Кучмі під час круглого столу у зв’язку із помаранчевими подіями, потім з Януковичем, який, за словами Кузьміна, навіть взяв від цієї родини 1млрд дол. хабара щоб спустити на гальма цю справу".

• І от здавалося б, ситуація має кардинально змінитися після кровавих подій Євромайдану. Але, на жаль, маємо ту саму картинку. Незважаючи на те, що нинішній президент Петро Порошенко заявив, що "справа Гонгадзе" є справою честі для нього, навіть став на коліна перед пам’ятною дошкою журналісту, варто сходити в суд і переконатися, що нічого не змінилося. Про це свідчить і те, що сьогодні Кучма є головним переговірником від України в Мінську і засідає в Конституційній комісії, яка пише зміни до Основного Закону країни. А Володимир Литвин спокійно собі, не дивлячись на зміну влади, вже роками засідає в парламенті. До речі, однією з своїх останніх заяв він фактично закликав до відновлення відносин із російським агресором.

• "На мій погляд, це наслідок загальної хвороби нашого політикуму — безпринципності, — коментує "Дню" головний редактор "ОстроВ" Сергій Гармаш. — У політиків немає принципів, тільки свої нагальні інтереси. Це якраз те, що відрізняє наших діячів від західних політиків. Звідси догідливість перед людьми, які підготували умови для того, що зараз відбувається на Донбасі і в Криму. Тим більше, що приклад їм показує вище керівництво країни. Більшість нинішнього політикуму вилупилися в "гнізді Кучми", зробили при ньому свої гроші і, звичайно, відчувають до нього щиру подяку. А природа людини така, що він оцінює інших людей не за їхніми діями в суспільстві, а за їхнім відношенням до себе особисто. Звичайно, що вже за одну "справу Гонгадзе", за Кравченко і Януковича Кучма повинен нести якщо не юридичну, то хоча б політичну та моральну відповідальність. Однак гроші і зацікавленість влади позбавили його, як мінімум, першого і другого".

ЯКИЙ СТАН СПРАВИ СЬОГОДНІ

12 жовтня Вищий спецсуд почне розглядати касації на вирок головному виконавцю цих злочинів Олексію Пукачу. Раніше Апеляційний суд Києва залишив в силі рішення Печерського суду у вигляді довічного ув’язнення Пукачу. До речі, буквально нещодавно стало відомо, що Верховна Рада своєю постановою звільнила зокрема суддю Андрія Мельника. Це саме той суддя, який приймав рішення по Пукачу в Печерському суді і звільнення якого у Вищій раді юстиції домагалася сторона Подольського. Представник останнього в суді Олександр Єльяшкевич коментує "Дню": "Це означає, що його тихо звільнили, щоб не привертати увагу до його злочинів по фальсифікації резонансних справ. Щоб сказати, що такого судді вже більше немає, але при цьому зберігши йому всі належні пільги".

• Яким буде засідання в касаційній інстанції, ми побачимо вже дуже скоро, але з практики засідання Апеляційного суду, можу сказати, що це була ціла епопея протистояння потерпілого Подольського і його представників з суддівсько-прокурорською системою.

• "Виходячи з нинішньої ситуації в Україні, все залежить від президента Порошенка, — прогнозує Подольський. — Якщо він боїться резонансу і дійсно для нього це справа честі, зрушення в позитивну сторону реальні. Якщо ж він бажає і далі захищати Кучму, тоді буде реалізовуватися сценарій замовників. Але це в жодному разі не означає, що на цьому буде поставлено крапку. Моя касація — це не кінець процесу, це лише формальний етап для того, щоб потім була можливість звернутися у вищі міжнародні суди, адже для цього потрібно пройти всі судові інстанції в Україні. Думаю, тоді Україну все-таки змусять ратифікувати Римський статут, який дозволить притягнути до відповідальності в міжнародних інстанціях найвищих посадових осіб, зокрема, за злочини у "справі Гонгадзе — Подольського".

• Можна по-різному ставитися до колишнього першого заступника генерального прокурора Рената Кузьміна, але нещодавній його пост у ФБ заслуговує уваги.

• "Вважаю, що заради залучення до кримінальної відповідальності організаторів і замовників вбивства Г. Гонгадзе вирок Пукачу має бути скасований, а справу направлено на нове розслідування для об’єднання зі справою про організаторів і замовників цього злочину. Поясню чому, — пише Кузьмін. — Я засуджую вбивство журналіста і участь в ньому Пукача, як засуджую і злочинний характер його дій як генерала МВС. Разом з тим, довічне ув’язнення для Пукача — це не акт правосуддя, це — акт залякування всіх, хто домагається покарання організаторів і замовників вбивства Г. Гонгадзе. На жаль, попередня влада скористалася свідченнями Пукача з метою, далекою від правосуддя і далеко не безкорисливих. І якби не події 2014 року, Пукач міг би зникнути назавжди. На жаль, постмайданна влада продовжує розпочате їх попередниками і спробує поховати надію суспільства на справедливий суд".

• Важливий нюанс. Валентина Теличенко неодноразово заявляла, що дійсно в суді щодо виконавця Пукача потрібно поставити крапку, а вже потім розслідувати в окремій справі частину щодо замовників. Але якщо в суді так і не був встановлений мотив злочину Пукача, тобто, він же не за власною волею вбивав Гонгадзе і бив Подольського, як і робив це не за бажанням тодішнього міністра МВС Юрія Кравченка, навіщо закривати справу — були інші люди, які віддавали наказ і голоси яких звучать на "плівках Мельниченка". Більш того, як виявилося, Подольський взагалі немає ніякого статусу у справі в частині замовників - це до питання прогресу ГПУ в даному напрямку.

• "За наявною у мене інформацією, Пукачу намагаються нав’язати угоду - якщо він відмовиться від своїх звинувачень на адресу екс-президента і глави його адміністрації, то його довічний вирок буде замінено 15 роками позбавлення волі, що, з урахуванням вже відбутого їм покарання, а також горезвісного "закону Савченко", дозволить йому вийти на свободу вже найближчим часом, - продовжує Ренат Кузьмін. - Якщо ж він відмовиться, то вирок про довічне позбавлення волі залишиться в силі, а організатори та замовники вбивства Г. Гонгадзе навряд чи колись будуть покарані. До речі, в рамках цього розслідування можна було б перевірити інформацію і про те, що за припинення розслідування проти Кучми був сплачений нечуваний хабар в розмірі 1 млрд $, про що я заявляв ще два роки тому. Але і президент, і всі призначені їм генпрокурори продовжують наполегливо робити вигляд, що вони про це нічого не чули..."

• Іншої думки дотримується представниця Мирослави Гонгадзе в суді Валентина Теличенко. Коментуючи нещодавно перспективи касації, вона заявила (detector.media): "Пукач має право скаржитися, і суд, я переконана, що ретельно розгляне всі його аргументи, але підстав скасовувати або змінювати рішення суддів першої інстанції немає. Тому я думаю, що на долю Пукача цей розгляд ніяк не вплине". При цьому Валентина Теличенко замовчує те, що Пукач не єдиний, хто подав касацію. До касаційної інстанції звернулися також потерпілий у справі Олексій Подольський та його представники.

• "Думаю, Теличенко це робить навмисно, адже як показує практика її поведінки і дій, вона давно вже в команді замовників, - реагує Подольський. - Вона є частиною механізму, відповідно робитиме те, що їй скажуть в силових структурах, у яких є прописана стратегія дій щодо цієї справи. На судових процесах Теличенко фактично підтримувала прокурорів і суддів, які фальсифікували справу. А про те, що справу фальсифікували, розповідав у своєму відеозверненні колишній голова Апеляційного суду Антон Чернушенко, який наголошував, що її курує особисто Президент і заступник глави його адміністрації Олексій Філатов".

• Показовим є ще один момент. Під час першої своєї прес-конференції в кінці травня цього року новообраний генпрокурор Юрій Луценко, для якого спеціально вносили зміни в законодавство, щоб людина без юридичної освіти могла очолити таку посаду, публічно пообіцяв мені протягом місяця дати відповідь у "справі Гонгадзе - Подольського" в частині замовників. Пройшло вже сто днів нового генпрокурора, але відповіді досі немає.

• "Генпрокурор Юрій Луценко сьогодні часто заявляє, що розслідування тих чи інших злочинів доби Януковича є для нього справою честі, - коментує "Дню" громадський діяч Олексій Толкачов. - Але, на мій погляд, єдиною справою честі для генпрокурора є "справа Гонгадзе - Подольського". Саме з цієї справи, саме з акції "Україна без Кучми" починалася політична кар’єра Юрія Віталійовича. Але, схоже, з якихось причин генпрокурор воліє про це забути. Якби справжні розслідування почалися, я більш ніж переконаний, що злочинний режим Януковича став би виглядати безневинним ягням порівняно з "системою Кучми".

ЯК ПЕРЕМОГТИ

Замовники злочину, які намагаються створити паралельну реальність, і ті, хто їм допомагають і продаються, разом мають великі ресурси і вплив, але це не означає, що вони непереможні. Правда рано чи пізно восторжествує. Коли? Залежить від нас. Наскільки ми розбираємося в ситуації і робимо від себе залежне. Так от, треба розуміти, що заходи, які організовує родина Кучми - Пінчука і які начебто покликані допомогти Україні, насправді є підміною понять, бо виступають свого роду інструментом для відбілення екс-президента.

• "Не випадково, що саме зараз на річницю смерті Гонгадзе проводиться форум YES - це такий собі маленький підсвідомий тріумф, - підкреслює Подольський. - В попередні роки вони так само це робили. Тому я вже давно закликаю бойкотувати заходи Кучми — Пінчука, але абсолютна більшість свідомо ігнорують мій заклик - багато хто приїжджає сюди за гроші, інші тому що зобов’язані, а треті взагалі на зарплаті. Звичайно, ми можемо кивати на іноземців, які своєю присутністю допомагають Кучмі, але це насамперед наша справа, з якою ми самі маємо покінчити. З іншого боку, важливо, що вже зараз на Заході починають уважно придивлятися до ролі родини Кучми-Пінчука у фінансуванні фонду Клінтонів, про що пишуть провідні американські ЗМІ".

• Правда, не всі ігнорують заклик Подольського. Принципову позицію проявила нинішній народний депутат Ганна Гопко, яка два роки тому, відповідаючи на лист-запрошення Кваснєвського, заявила: "Упродовж багатьох років сім’я колишнього президента України Леоніда Кучми (через структури його зятя Віктора Пінчука) проводить форум YES і фінансує впливових американських і європейських політиків та пов’язані з ними фонди і структури. Я не можу прийняти вашу пропозицію. У критичний для країни час бойкот подібних заходів дає чіткий сигнал: Леонід Кучма і Віктор Янукович повинні нести відповідальність за скоєні злодіяння і постати перед справедливим судом. За останні роки ви дуже багато часу провели в Україні. Але, на жаль, так і не звернули уваги на резонансні кримінальні справи і судові процеси, пов’язані з причетністю Леоніда Кучми до жорстокого насильства проти політиків, журналістів та активістів".

• Відреагувала на збіг дат і вдова Георгія - Мирослава Гонгадзе: "Цього року YES Пінчука відкривається 16 вересня. Хтось добре продумав і зважив дати - я так розумію, що на відкритті буде Кучма і що розпочнеться конференція хвилиною пам’яті про Георгія Гонгадзе. 16 вересня виповнюється 16 років з дня смерті Гії. Хочу побачити цей вияв журналістської солідарності, особливо від колишніх колег Георгія, як Сергій Лещенко та решти, які є звичними учасниками цієї конференції і навіть, як ми тепер знаємо з офіційних декларацій, отримували гонорари за виступи у ній".

• Абсолютно правильна позиція Мирослави, але є суттєві нюанси. "Мирослава, звичайно, може протестувати проти YES, але тоді потрібно протестувати і проти ГПУ, яка по-суті фальсифікує справу її чоловіка в частині замовників, - реагує Подольський. - В даному випадку вона висловилася критично щодо YES, але в той же час залишає Теличенко своїм представником в суді, яка повністю себе дискредитувала і показала, що вона на стороні родини Кучми".

• "Хоч і не маю права судити рідних покійного Георгія, однак я не розумію логіку поведінки їхніх представників с суді, - дивується Толкачов. - Я не бачу їхньої зацікавленості в правосудді. Так само і громадськість, і журналістська спільнота давно вже забули про цю резонансу справу, з якої можна було б почати демонтаж олігархічно-злочинної системи, патріархом якої був і досі залишається Кучма. Єдині, хто ще говорить про "справу Гонгадзе - Подольського" - це журналісти газети "День".

• Поведінка медіа-середовища - це взагалі окрема тема. Хто, якщо не колеги вбитого журналіста, мали б найбільше прагнути справедливості. Однак, на жаль, за ці роки ми побачили деградацію не тільки політикуму, а і частини журналістики. Мало раз на рік виходи на Майдан в день річниці вбивства Гонгадзе, свою позицію потрібно проявляти кожного дня, зокрема не замовчуючи цю справу і відвідуючи суди.

"Стан багатьох ЗМІ мені нагадує базар або ярмарку - покричали-покричали і забули, - наголошує Подольський. - Сьогодні можна почути, що, мовляв, ця справа нікому вже не цікава і що про неї забули. Але поки не буде зламана ця ганебна традиція і поки не буде крапки у "справі Гонгадзе - Подольського", не будуть розкриті і злочини на Майдані та сході країни. Особливу увагу тут заслуговує "Українська правда", яка стала прикладом — як не треба робити. Журналісти цього видання давно вже зрадили і продали пам’ять свого засновника. Більш того, працюють на родину Кучми, зокрема інформаційно підтримуючи їх заходи на сьогоднішній день УП є офіційним медіа-партнером YES. Натомість вони роками блокують інформацію по нашій справі, по "справі Єльяшкевича", раніше відмовили мені у відкритті блогу і т.д".

• "Якраз останній приклад із Лещенком є яскравим свідченням їх моральних якостей, - продовжує Подольський. - У мене таке відчуття, незважаючі на те, що Порошенко відкриватиме цьогорічний Ялтинський форму, що родина Кучми-Пінчука все одно вважають його вже "збитим льотчиком", відповідно поступово запускають механізми по його усуненню, звідти і розмови не просто про дочасні парламентські, а і про президентські вибори. Думаю, що інстинктивно це відчуває і сам Порошенко. Тому, не виключно, що всі скандали і комбінації із Лещенком відбуваються, зокрема, в орбіті стосунків Порошенко - Пінчук. Зять Кучми грається в нових політиків на кшталт так званих єврооптимістів, готуючи альтернативу нинішній владі".

* * *

В березні 2016-го нарешті поховали останки Георгія Гонгадзе. Під час поховання мені особливо запам’ятався випадок, коли Олексій Подольський не витримавши атмосфери, відійшов в сторону від церкви, в якій відспівували Гонгадзе. За його словами, віддати тіло землі можна було давно, але частина тих, хто стоїть в храмі і напружує обличчя, зрадили його, як і зраджують його ті, хто протягом всіх цих років не розкривають цю справу. Не дивлячись на сумний настрій, я все одно вірю, що наполеглива боротьба дасть свої плоди. У правди складний шлях, але вона обов’язково прорветься. Тоді і почнеться очищення в нашій країні.

• "У мене склалося однозначне враження, що Кучма досі має величезну владу в Україні, - констатує Олексій Толкачов. - Система, створена ним, досі вправно працює, її захисні системи непорушні. А це означає, що і "Помаранчева революція", і "Революція гідності" б’ють лише по верхівці айсбергу, але не зачіпають основ системи. Змінюються обличчя політиків, суспільству створюється драйвовий антураж, зібраний з резонансних подій, скандалів, гучних затримань. Аби лише ніхто не дивився за лаштунки, на коріння проблем. Суспільство часто сліпе, наївне і з відібраною пам’яттю. Але йому час протверезішати, стати свідомим. Призвести до цього має шок, викликаний правдою. А правда про вбивство Георгія Гонгадзе, злочинів проти Подольського і Єльяшкевича не залишить каменя на камені від теперішньої політичної дійсності".


Іван КАПСАМУН, "День"


Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору