EN|RU|UK
 Суспільство, Політика України
  34410  49

 УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛІСТ У МОСКВІ РОМАН ЦИМБАЛЮК: "НЕ ВАРТО ДУМАТИ, ЩО РОСІЯНИ ПРИДУРКУВАТІ І НЕ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ"

Роман Цимбалюк – єдиний український журналіст, який регулярно ходить на прес-конференції Володимира Путіна. Саме він питає у російського президента про його армію на території України, про тортури над українськими політичними бранцями в російських тюрмах, про Савченко, Сенцова та Сущенка…

Саме він у 2014 році прийшов на прес-конференцію очільника Кремля у світшоті з "укропом". "Первый вопрос относительно карательной операции, которую вы устроили на Востоке нашей страны, причем в основном против русскоязычного населения…", - звернувся тоді Роман до Путіна. Трохи пізніше в Україні знайшлися ті, хто звинуватив самого Романа у співпраці з Кремлем.

Український журналіст у Москві Роман Цимбалюк: Не варто думати, що росіяни придуркуваті і не розуміють, що відбувається 01

"ПІСЛЯ НАПАДУ НА УКРАЇНУ В РОСІЇ З ТЕЛЕВІЗОРА ВЗАГАЛІ ЗНИКЛА ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА"

- Ти ж у неділю працював на акціях? Затриманих у Москві – 1030. Чи в тебе є якась інша цифра?

- По Москві основна цифра - 1030 осіб, хоча в інтернеті була інформація про 1200 затриманих. Я думаю, варто орієнтуватись на першу цифру, бо вона підтверджена недержавними ЗМІ, що важливо в даному випадку. В будь-якому разі, це дуже-дуже багато. Це взагалі московський або російський рекорд за часи…

- …незалежності?

- …ну це слово в Росії дуже не люблять ( сміється ). Я маю на увазі, що мабуть з часу розпаду СРСР це найбільш масові затримання.

- На твою думку, що це було? Політтехнолог Тарас Березовець, наприклад, пише у Фейсбуці, що це зроблено, аби зняти Медведєва, хтось упевнений, що ці протести зроблені, аби збити незадоволення...

- Я думаю, тут немає одного лінійного пояснення. Якщо розмірковувати про Медведєва, то у влади немає потреби робити якісь вуличні акції, оскільки у президента Росії є всі повноваження розчерком пера підписати указ про звільнення прем’єра. У Росії ж президентська система правління, не так, як у нас. На таку операцію навряд чи хтось погодився б, тому що, по-перше, занадто складно, а, по-друге, ніхто ніколи не знає, чим такі акції закінчаться. Я не став би сприймати що це все організувала сама влада. Це так само, як припустити, що Майдан в Україні був вигідний Януковичу – мовляв, коли ВО "Свобода" не справлялась з "головною фашистською силою", треба було розкрутити умовний "Правий сектор" як "нацистську" організацію, для того, щоб на виборах сказати: "Краще голосуйте за мене, "уголовніка", бандита і корупціонера, ви ж не хочете, щоб фашисти прийшли!" Як на мене, не варто виключати версію просто людського незадоволення.

- Незадоволення чим саме?

- Ми розпитували звичайних росіян, москвичів, студентів, і людей середнього віку, і літніх. Перше незадоволення – економічне. Розумієш, склалася парадоксальна ситуація: після нападу на Україну, після захоплення українського Криму і початку війни на Донбасі в Росії взагалі зникла внутрішня політика.

- З телевізора зникла, ти маєш на увазі?

- Звичайно. Всі політичні шоу розповідають як погано в Україні, як бандерівці ходять, їдять російських дітей і таке інше. І повністю ігноруються російські проблеми. З одного боку, людям розповідають, що в Україні буде дефолт, а з іншого боку, якщо подивитися на мінімальні цифри, то виходить, що в Україні мінімальна оплата праці більша, ніж мінімальна оплата праці в Росії. Виходить, що у нас "хунта", "війна", якісь негаразди, а тут – і нафта, і Путін, і стабільність, але люди за ці 3 роки дійсно обідніли. Дорослих саме злидні покликали на вулицю, а дітей – несправедливість. Люди, яких ми опитували, найбільше вживали слово "набридло". Казали: "Надоело, сколько можно терпеть!"

- Але небагато людей вийшло…

- Дивлячись, якими категоріями це міряти. Якщо враховувати, що в Росії репресивне законодавство, і участь у несанкціонованих акціях може призвести до штрафу в 20 тисяч рублів, людей було дуже і дуже багато.

- А якщо пригадати, що 3 порушення умов проведення мітингів можуть перерости в кримінальну справу...

- Так отож!

Український журналіст у Москві Роман Цимбалюк: Не варто думати, що росіяни придуркуваті і не розуміють, що відбувається 02

21 березня Цимбалюка, акредитованого МЗС РФ, затримала московська поліція за спробу взяти інтерв'ю у студента МГУ, який у річницю оккупціі Криму вивісив із вікна український прапор. Після 3 годин затримання у відділку поліції у Москві Цимбалюка відпустили


"ЗА ЛОГІКОЮ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ, МОЖНА ПОМИЛУВАТИ ВОРОГА, АЛЕ НЕ ЗРАДНИКА"

- А як російське суспільство відреагувало на вбивство колишнього депутата Держдуми Вороненкова?

- Російська пропаганда цьому приділила колосальну увагу. Головний меседж – всі, хто їдуть в Україну, наражають себе на небезпеку, їх можуть убити, і з Вороненковим це стовідсотково зробили не російські спецслужби, тому що російські спецслужби не ходять на завдання в червоних кросівках! Ці червоні кросівки кілера стали головним аргументом тези, що це зробили не російські силовики.

- А ти особисто схиляєшся до якої версії?

- Я не думаю, що російська держава стоїть осторонь. Ми ж виходимо з питання "кому це вигідно"? Так от Україні – це точно не вигідно. І українським спецслужбам. Тому що, коли вбивають людину в центрі української столиці, м’яко кажучи, це не на користь СБУ та іншим нашим правоохоронцям. А Росії – вигідно: вони кажуть, що у нас бардак, погано, злочинність і таке інше. Не треба забувати, що Вороненков був в еліті російських силових структур, і своїм демаршем він став зрадником. А за логікою російських військових, можна помилувати ворога, але не зрадника.

- Тобто, на твою думку, це помста?

- Цього не можна виключати. Я, як і будь-який репортер, не відкидаю жодної версії.


"ВОНИ ЯК МАНТРУ ПОВТОРЮЮТЬ: "КРИМ НАШ, КРИМ НАШ"

- А чи змінилось за три роки ставлення росіян до війни на Донбасі? Вони розуміють, що їхня держава напала на Україну?

- Знаєш, все залежить від того, яким чином проводити опитування. Якщо ти поставиш одне питання "Чи вірите ви, що російські війська беруть участь у війні на Донбасі?", вони скажуть – "Ні!" Але можна поставити 10 питань: "А звідки ж на Донбасі зброя, якщо там не було складів?", "Звідки у них сучасні російські танки?", "Звідки у них новітні російські розробки військові, які ніколи не постачались в Україну?", "Чому ви кажете, що у нас громадянська війна, а Путін і агітпроп займає завжди виключно сторону так званих "ополченців"?" І от коли ти задаєш оці "чому", то загальна більшість погодиться з тим, що Росія бере участь у цій війні, скажуть: "Так, ну і що, що там російські війська, там живуть наші люди, є наші інтереси, а такої держави, як Україна, немає". Насправді, не варто думати, що росіяни якісь придуркуваті і не розуміють, що відбувається. Головне - вони це підтримують.

- Знаходять виправдання своїй державі.

- Так. Я два роки тому назад написав найкращий текст в житті, який називався "Русские все знают". І за 2 роки нічого не змінилося. Може, трохи втомилися.

- А щодо Криму, у них там досі є радість? Чи, як кажуть, холодильник її приглушив?

- Була 3 річниця анексії Криму, ми ходили до Московського держуніверситету, розмовляли там з людьми, які святкували (туди зігнали студентів, бюджетників). І от у мене таке враження, що вони, як мантру повторюють: "Крим наш, Крим наш", а якщо ти скажеш якось по-іншому, то ти - зрадник Батьківщини і зрадник Путіна. І ще спостереження - вони це подають, вже як досягнення минулих років. А я їм кажу: "3 роки і 2 місяці тому ви ж самі не знали, що так може статися. Ви ж всі кричите, що Крим був російським, але ж рішення не ви ухвалювали, а ухвалювала одна людина за кремлівським муром, яка завдяки анексії за 3 роки фактично зачистила російську опозицію!"


"АЗАРОВ ПОСЕРЕД СПІЧА ЗВЕРТАЄТЬСЯ: "ТЕБЕ ЯСНО, ЦИМБАЛЮК?" АБО "ЗАПИСЫВАЙ, ЦИМБАЛЮК!"


- А ти ходиш на заходи оцього "Комітету спасіння України" чи "Уряду у вигнанні", як там воно зветься? Контактуєш, наприклад, з колишнім прем’єром Азаровим?

- Я з ними зі всіма контактую. Наприклад, коли Азаров проводить свої прес-конференції в Москві, то він до мене серед свого спіча звертається: "Тебе ясно, Цимбалюк?" або "Записывай, Цимбалюк!" Мені це дивно, він ніби апелює до мене, як до всієї "прохунтівської" України.

- Та просто він сумує за українськими журналістами! ( сміюсь)

- Або так. І з Олійником, який вже 2 роки називає себе "кандидатом у президенти України", ми спілкуємося. Але оці речі про "воєнний переворот" і "це все зробили США"… Я йому зразу сказав: "Я вашу позицію поважаю, але цю дурню ви можете розказувати в ефірах російських державних телеканалів". Чим він власне і займається. А от, наприклад, їхній Юрій Кот, якого нещодавно московський суд зобов’язав до обов’язкових робіт за те, що він в ефірі побив Славу Ковтуна, то він мені рік тому проспорив пляшку якогось копченого віскі, але, падлюка, не віддав!

- А за що?

- Він мені сказав, що після від’їзду до Росії "команди професіоналів і міцних господарників" в Україні настільки все погано, що наш канал, який ти знаєш, кому належить, настільки не поважає Президента України, що не транслював його промову під час новорічної ночі ( агенція УНІАН входить до медіахолдингу Ігоря Коломойського, - І.Р. ). Просто наші редактори не показали тоді якийсь ролик, який розповсюджувала Адміністрація Президента чи щось на кшталт цього, а промову показали. Я йому кажу: "Президент обраний народом, і наш телеканал його промову, новорічне вітання, показав. Як і решта телеканалів, не треба нічого видумувати". Ну от власне це стало предметом спору. Не те, щоб мені хотілося дуже віскі, але спір він програв…

- А ти взагалі розумієш, навіщо вони створили цей "Уряд у вигнанні"?

- Ці люди - політичні мерці. Вони абсолютно не розуміють і не хочуть розуміти процеси, які відбуваються в Україні. Їх всіх розшукують українські правоохоронці. І це - чи плата за можливість перебувати на території Росії, чи дійсно вони діють за формулою "все просрати і нічого не зрозуміти". По факту вони транслюють тези: "В Україні - громадянська війна", "Петро Порошенко - військовий злочинець", "терміново треба визнати анексію Криму", "визнати бандитські угруповання на Сході України"… Пригадую, була одна передача, Жириновський розказував, як погано в Україні, і його запитали: "Так где ж взять нормальных украинцев?" Жириновський показує на Олійника, який теж у студії стояв. І я йому кажу: "Владимир Николаевич, при всем уважении, но в Киев вы можете попасть только в обозе российской армии". І він сам це прекрасно розуміє. Не знаю, може й образився на мене, але виду не подав.

- Ти писав у Фейсбуці, що Чаленко (Олександр Чаленко - колишній український журналіст, який з початком агресії переїхав до Москви) робив презентацію книги і виступав якийсь найманець…

- Там виступала людина, яка позиціонує себе як "полковник запаса вооруженных сил Российской Федерации", людина, яка створила "МГБ ДНР", Андрій Пінчук.

- Мене вразила оця атмосфера, а точніше я замислилася, як тобі в ній працюється. От ти приходиш, навколо навіть не російські журналісти, там більш ворожа аудиторія. Ти не боїшся туди ходити, може, ходиш з охороною?

- У мене немає охорони (сміється). Я тобі абсолютно відверто скажу, що мене запросив на цю презентацію наш прибічник новоросів-малоросів Чаленко. Він мені написав: "З тобою нічого не трапиться, я їх всіх знаю, я їх всіх попереджу". Мені часто пишуть у Фейсбук наші яскраво виражені патріоти: "Ти там дружиш у фейсбуці з Пушиліним, з Захаровою, постійно тусуєшся с сепарами, бойовиками". І це відповідає дійсності. Мені складно пояснити людям, що я – журналіст. І якщо з ними всіма не дружиш – то ти нічого не знаєш.

- Тобто, ти того ж Чаленка сприймаєш як людину, від якої отримуєш інформацію, і у вас нормальні відносини?

- До того часу, поки мене не призивали до лав ЗСУ, я вважаю, що я, як український журналіст, можу спілкуватися і мати якісь людські стосунки з людьми з протилежною точкою зору.

- Ох, Рома, зараз ти знову потрапиш до "Миротворця", тепер вже в їхні списки!

- Та ради Бога! В мене виникає питання: А як по-іншому? Навіщо я тут працюю реально у ворожому середовищі? Ну не можна звести роботу українського корпункту в Москві виключно до висвітлення антипутінських акцій, на кшталт тих, що були у неділю. От цьому Пінчуку я поставив запитання: "Всі кажуть, що у нас громадянська війна, а чому все керівництво так званої "ДНР" приїхало з Москви?" І перелічив його, Бородая, Стрєлкова, інших. І кажу: "Де ж ви вчилися, що здобули такі цікаві навички?" А він каже: "А я - отставной полковник". Чувак, як на мене, трішки старший за мене. І на моє питання він на камеру, фактично на весь світ, сказав, що є полковником, що Бородай – бозна хто, Стрєлков – теж російський полковник… Тоді, вибачте, якого хєра ви нам розповідаєте про громадянську війну?! От наші "патріоти" про мене кажуть: "А чи не агент він ФСБ? Він же ходить завжди на прес-конференції Путіна. Як він туди потрапляє?"

Український журналіст у Москві Роман Цимбалюк: Не варто думати, що росіяни придуркуваті і не розуміють, що відбувається 03
Запис на сторінці в ФБ одного з дописувачів "Миротворця"

- Я також це чула. Більше того, кажуть: "А чому його не заарештували досі"?

- А чому мене мають заарештовувати?

- Ну, ти на прес-конференції до Путіна ходиш у футболці з "укропом", ставиш незручні питання. Кажуть, що, якби був дуже незручним, то його б заарештували вже давно.

- Я розкажу. Потрапити на прес-конференцію Путіна – не так складно. Треба заповнити вчасно акредитаційну форму на сайті Кремлін.ру, вчасно забрати свій бейдж і прийти на захід вчасно. Я приходжу за 4 години до початку і займаю місце десь попереду, щоб мене було видно. Перед цим треба взяти мій улюблений плакат з написом "Україна".

Український журналіст у Москві Роман Цимбалюк: Не варто думати, що росіяни придуркуваті і не розуміють, що відбувається 04

З огляду на те, що я фактично один український журналіст на цих заходах, ставлю питання. Я прекрасно розумію, що тим самим вони ( представники Кремля, - І.Р.) показують свою "демократію", але, як на мене, запитання, які ставлю я, цікаві і важливі для українського суспільства. Якщо хтось вважає, що я ставлю неправильні питання, хай в кінці грудня заповнюють форму на сайті кремлівському, приїжджають у Москву і питають інше. Бо дуже легко критикувати, ходячи у вишиванці або в камуфляжі у Києві, і розповідати, як Україну любити. Мене не треба вчити, як Батьківщину любити!

- Чи правильно я зрозуміла твою думку, що Кремль тобі не заважає працювати, показуючи, що у них демократія є?

- От дивись, я жодним чином не впливаю на формування російської громадської думки зсередини країни. Я тобі розповім, як після прес-конференції федеральна група телеканалів висвітлює це. Вони показують мене, кажуть що ось цей український журналіст "задал провокационный вопрос и Путин его опустил" - і йде відповідь Путіна. А моє питання не показують.

- Тобто ти їм не заважаєш?

- А чим я можу заважати? Прийшов на прес-конференцію, поставив питання Путіну, і це підстава перемогти у війні з Росією? Ну, слухайте, друзі, не журналісти це роблять. У війні може перемогти не один журналіст, не один солдат, а вся держава загалом. Всі. І ті, хто за Україну, і ті, хто її ненавидить, і ті, хто любить, і патріоти, і дебіли, - всі.

- Ще раз хочу повернутися до "Миротворця", де твоє ім’я також засвітилося. Минув майже рік. Щось змінилося? Можливо, вони принесли вибачення? Чи, може, ти спілкувався з нардепом Геращенком, який так захищав цей сайт (думаю, що це може бути його проектом)?

- Ні. Вони мене занесли в список осіб, які співпрацюють з країною-ворогом, тому що моє прізвище є на сайті російського МЗС у розділі "Кореспонденти, які акредитовані при МЗС". І всі, хто там є, – це зрадники. Мені дуже неприємна ця вся ситуація. В першу чергу через те, що тим самим "Миротворець" налаштовує всіх західних журналістів проти України. Всі ж розуміють, хто знається на ситуації, що західні журналісти висвітлюють ситуацію в Україні з Москви. Якщо щось стається, саме журналісти, які знаходяться у корпункті у Москві та знають російську, їдуть в Україну – на Донбас, у Київ, скрізь. А їх зненацька роблять ворогами України. А мені хочеться сказати: "Ви, чуваки з "Миротворця", ви спочатку проаналізували хто і що з цього списку показує?" Думати, що всі західні ЗМІ облизують Росію, - це дуже і дуже недалекоглядній погляд. Насправді це комплексне питання. Подарую ідею для "Мінстеця" ( Міністерство інформаційної політики, яке очолює Юрій Стець, - І.Р.). Тут у Москві є купа журналістів, які пишуть про Україну. Як ти думаєш, хто з ними співпрацює з органів нашої державної влади?

- СБУ?

- Та ніхто! От є французьке видання "Фігаро". Вони, кажуть, просять дозвіл, щоб з Москви злітати на день анексії Криму. Наприклад, такі дозволи роблять для адвоката Полозова, який захищає кримських татар. Вони бажають сісти в літак і вийти в Сімферополі. Вони зроблять об’єктивний матеріал! Але виявляється, щоб отримати цей дозвіл, треба заповнити якусь форму на сайті "Мінстеця", приїхати до нас у Київ, приїхати подати ці документи особисто, ми протягом 3 днів будемо їх розглядати, розглянемо чи не розглянемо, ми не знаємо. Скільки це займе часу? Може, ви тут у Києві будете чекати тиждень, а може менше. А хто його знає, скільки це займе. І людина, яка тут сидить, каже: "Ви що, взагалі дурні? Наші уряди підтримують вашу територіальну цілісність, а ми не можемо нашим громадянам через вашу бюрократію донести правильність дій нашого уряду? Ми не можемо розказати для французів про суди над кримськими татарами, тому що не можна побороти швидко цю схему?" Розумієш, подій же багато. Якщо йти за таким планом, то кореспондент має випасти з подій на тиждень, тому що йому якусь довідку треба, бл#дь, оформити?! Чи, може, в рамках гібридної війни ми скажемо: "А давайте ми цю функцію покладемо на посольство України в Москві". Ми можемо це зробити, це ж не складно! Це те, що першим у голову приходить.

- Колись під час суду над Савченко, я несподівано навіть для себе дала інтерв’ю телеканалу "Росія", вони очікувано все перекрутили. Тоді вирішила: давати якісь коментарі з телебачення російського буду лише "Дождю" та "РБК". А ти от зазвичай ходиш на місцеві ток-шоу, на російські канали. Як вважаєш, не легалізуєш тим самим продукт їхньої пропаганди?

- Немає у мене якоїсь однозначної позиції з цього приводу. Я все ж таки не дуже часто це роблю, за останні 3 роки був 7 разів на таких заходах. З них 5 - протягом останнього місяця. Відверто кажучи, мені здається, ця говорильня на російському телебаченні нічого не значить, її цінність наближається до нуля. Тому що, хто б що не говорив, а фронт, лінію зіткнення (як у нас пишуть в офіційних документах), тримають українські військові.

Український журналіст у Москві Роман Цимбалюк: Не варто думати, що росіяни придуркуваті і не розуміють, що відбувається 05

- От знаєш, коли я бачу там Киву, мене особисто, як громадянина, це бісить. Хоча він говорить проукраїнські тези. Але нагадує блазня, фріка. А ти – якісно доносиш свою думку.

-Розкажу, чому я почав ходити туди ( частіше. - І.Р.). Мені почали писати у Фейсбук люди з Донецька. Кажуть, що їм подобається. Головне, що вони кажуть: "У нас немає ніякої громадянської війни, ми чекаємо коли прийдуть Збройні сили України і виженуть цих падлюк за межі нашої держави!" З огляду на те, що на Донбасі немає ніякого українського телебачення і є лише російські телеканали, можливо якийсь сенс є в тому, що я беру участь у цих шоу. Цікавий досвід від такої публічної дискусії. Я не ставлюсь серйозно до того, що вони говорять. Я навіть іноді себе ловлю на думці, що, коли чую "фашисти", "нацисти", "каратєлі", у мене спрацьовує якийсь захисний механізм, я просто перестаю це сприймати. Коли я заходжу на програму, я питаю, які теми, готую тези для себе і говорю тільки по них. Незважаючи на те, що питали ( сміється ). Якщо узагальнити, питання можна сформулювати так: "Коли Україна вже впаде?" і "Як ви живете з президентом Порошенком, у якого такі низькі рейтинги?" А я завжди акцентую, що Україна була, є і буде, і звертаю їхню увагу на те, що всі наші територіальні втрати на користь Росії були здійснені виключно російською військовою силою. Ніяких передумов для розпаду не було. Як би там не бурлило в Києві, що б там Парасюк, Семенченко не робили, у людей є відчуття самозбереження, і українське суспільство саме регулює, де треба свободу і демократію трошечки притримати.


"У РОЗМОВАХ З ПЄСКОВИМ Я УНИКАЮ СЛІВ "РОСІЙСЬКІ БОЙОВИКИ" ЧИ "РОСІЙСЬКА АРМІЯ"


- Мені російськи колеги кажуть, що у Москві спокійніше працювати журналістам, легше, ніж в регіонах, наприклад, як у Чечні чи в окупованому Криму.

- 100 відсотків! Москва – це столиця, тут сотні посольств, сотні іноземних кореспондентів, уяви, який треба обсяг особового складу, щоб за всіма слідкувати. Який сенс? Це не так, як у Воронежі. Я пригадую, коли Савченко судили ще у Воронежі, я виходжу з залу суду, мене хапають двоє за руки і кажуть: "Здравствуйте! Мы из Федеральной миграционной службы. Ваши документы!" Я кажу: "Ну если отпустите, я вам покажу". Вони просто дикуни. Іноземець – значить "шпион, враг". Просто смішно. Я на це не звертаю уваги. Я не можу на це ніяк вплинути чи завадити цьому. І найголовніше, я тут не займаюсь чимось незаконним, і, можливо, нашим патріотам це буде неприємно почути, але я поважаю законодавство країни, в якій перебуваю. І роблю це тому, що хочу, щоб росіяни поводили себе так само в нашій державі.

- А як на тебе реагують місцеві посадовці? Тобі просто домовитись на коментар якийсь, коли дізнаються, що ти саме з України?

- Ти знаєш, вся ця дурня про "громадянську війну" і "українських каратєлєй" нам нецікава. З точки зору коментарів для УНІАНу у нас є список людей, з кого ми пишемо новини. І він не такий вже й багатий. Це - президент, прем’єр, міністр закордонних справ і Маша Захарова ( речник МЗС РФ, - І.Р. )

- А Пєсков ( речник Путіна, - І.Р. )?

- Ну, Пєсков, звичайно, я вже його як президента рахую. Я його чую щодня.

- І нормально відповідає на твої запитання?

- Це ж не публічні розмови, і я в розмовах з Пєсковим уникаю слів "российские боевики" чи "российская армия", а використовую лексику, яка є в Мінських угодах. Наприклад, кажу "ОРДЛО". Бо, якщо я йому скажу "русские оккупанты", то він не на питання буде відповідати, а буде розповідати, чому це не так. Навіть якщо я скажу "російські бойовики", ситуація на лінії зіткнення від цього не зміниться. Вона зміниться лише від дій українських військових. Треба щоб кожен робив свою справу.

- Цікаво дізнатися твоє ставлення до заборони телеканалу "Дождь" у кабельних мережах України.

- Я в таких випадках вважаю, треба діяти виключно в інтересах українського законодавства. Якщо хтось називає себе опозиційним, ліберальним телеканалом (і тут треба поставити 8 смайликів про незалежні опозиційні ЗМІ Росії!), та вважає, що буде тихенько нашіптувати українському глядачеві, що Крим російський, тому що таке російське законодавство, то мені хочеться сказати, що у нас таких власних шептунів багато. Якщо ви наголошуєте, що не можете порушувати російське законодавство в частині Криму, то хто вам сказав, що ви можете його порушувати в Україні, а потім ще ображатися, що ви отримали заборону? Можна не конкретизувати фрази: "Я нахожусь в Крыму на российско-украинской границе". Можна це сформулювати по-іншому. Можна не показувати карти на весь екран, де Крим позначений як російський. Вони ж навмисно це
зробили!

Український журналіст у Москві Роман Цимбалюк: Не варто думати, що росіяни придуркуваті і не розуміють, що відбувається 06

- Ти сказав поставити смайлики після слів "незалежні ЗМІ". Вважаєш, що в Росії таких взагалі немає? "Новая газета", наприклад, "Медіазона", "Медуза"?

- От незалежні ЗМІ – це що?

- Мене саму бісить це "незалежні ЗМІ", бо не зрозуміло, від кого вони мають бути незалежними – від влади, чи від власника. Але. В контексті Росії, це - незалежні від влади.

- В контексті Росії це дуже неоднозначно. Це не будинок будувати – стіна або рівна або ні. Тут все дуже відносно і залежить від особистого погляду. Може ЗМІ тут взагалі бути незалежним від влади? Ні. Всі мусять виконувати місцеве законодавство, і на всіх є важелі впливу. Наприклад, радіо "Эхо Москвы" - незалежний, ліберальний ЗМІ. Так, вони можуть собі дозволити більше ніж решта, але так само вимушені запрошувати людей, які несуть абсолютні нісенітниці! Бо формально вони мають подавати іншу точку зору.

- Розкажи про нашого колегу з Укрінформу Романа Сущенка ( український журналіст, якого Росія звинувачує у шпигунстві. - І.Р.). Ти мав можливість спілкуватися з ним на суді?

- Я його бачив лише в "клітці" під час оскарження чи продовження арешту. Він поводиться мужньо, флегматичний, чекає. Я намагаюсь завжди ходити на засідання, щоб він бачив, що його не забувають, що він не сам, його не кинули, не забули.

- А ти у Москві вже скільки живеш?

- З 14 вересня 2008 року.

- Може на постійне місце проживання збираєшся залишитись?

- Та яке постійне?! Я тут перебуваю виключно по акредитації МЗС Росії та своєму закордонному паспорту громадянина України. Я не збираюся тут залишатися. Буду працювати до того моменту, поки не зрозумію, що вже все, досить. Друга причина може бути– наш шеф-редактор Міша Ганицький скаже, що вже час, і третя – якщо російські органи влади мене депортують (сподіваюсь, що спочатку вони це зроблять, а не як з деякими іншими колегами). Я - громадянин України, я - український журналіст, я не збираюсь тут лишатися жити, своє майбутнє я будую виключно в контексті держава Україна.

Ірина Ромалійська, "Цензор.НЕТ"

Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору