EN|RU|UK
 Суспільство
  8960  24

 ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ КВІТНЯ

Цензор.НЕТ публікує дані про полеглих українських воїнів за квітень 2017 року. Нам відомо щонайменше про 23 воїнів, загиблих унаслідок боїв. Наймолодшому було 18 років, найстаршому - 55.

Про загиблих Героїв серпня читайте тут.
Про полеглих Героїв вересня читайте тут.
Про Героїв, загиблих у жовтні, читайте тут.
Стаття про загиблих Героїв листопада тут.
Про загиблих Героїв грудня - стаття тут.
Про загиблих Героїв січня читайте тут.
Про загиблих Героїв лютого читайте тут.

Про загиблих Героїв березня читайте тут.

За місяць на лінії розмежування спостерігали кілька хвиль загострень.У понеділок, 3 квітня, загинули п'ятеро українських воїнів. Потім тривалий час на передовій було затишшя. 20 квітня почалося загострення. Тоді російсько-терористичні війська вперше за місяць застосували танк.

Крім того, у квітні ЗСУ зазнали багато небойових втрат. Список не є остаточним.


Загиблі герої квітня 01
1. Олександр Довгий, старший солдат 30-ї бригади ЗСУ.

Воїн загинув 1 квітня поблизу села Старогнатівка (Волноваський район Донецька область). Йому був 31 рік. Довгий не дожив до закінчення служби за контрактом 5 днів.

Народився 1 серпня 1985 р. в м. Переяслав-Хмельницький на Київщині. Закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, де вивчав соціальну педагогіку. Тому командування пропонувало бійцю закінчити курси та отримати офіцерське звання, щоб стати штатним психологом підрозділу, в якому служив.

Поховали загиблого на малій батьківщині. Панахида відбулася у Свято-Воскресенському храмі. Поховали на Підварському цвинтарі.

Олександр був призваний до лав ЗСУ в першу хвилю мобілізації - 19 березня 2014 року. Деякий час проходив службу у місцевому райвійськкоматі. 29 лютого 2016 року відбув у військову частину, яка дислокується в зоні бойових дій.

Залишилися мати, дружина та 8-річна донька.


Загиблі герої квітня 02
2. Артур Латченко (Шумахер), боєць 8-ї роти 72-ї бригади.

Загинув 3 квітня внаслідок мінометного обстрілу на шахті "Бутівка" поблизу Авдіївки на Донеччині.

Мав 21 рік. Народився 30 листопада 1995 р. в с. Більськ Котелевського району на Полтавщині. Поховали воїна тут же 5 квітня.

На початку війни був призваний на строкову службу. У квітні 2016-го Латченко підписав контракт і знову пішов до війська. Був солдатом 8-ї роти 72-ї окремої механізованої бригади. Воював у районі Авдіївки, понад п'ять місяців захищав позиції на шахті "Бутівка".

Спочатку товариші називали його Арчі, але згодом у воїна з'явився інший позивний – Шумахер через його любов до техніки.

Побратими говорили про Артура, що той народився в сорочці - у стількох небезпечних ситуаціях він побував і під стількома обстрілами вистояв. Однак цього разу не вберігся.

Незабаром Артур мав повернутися додому, він вже рахував дні до демобілізації. Після повернення збирався одружитися з коханою дівчиною.


Загиблі герої квітня 03
3. Олександр Третяк, десантник 81-ї окремої аеромобільної бригади.

Загинув 3 квітня від розриву міни під Донецьком.

Олександр народився 28 вересня 1989 року в місті Дніпропетровськ (Дніпро). Закінчив тут середню школу №5, навчався в Національній металургійній академії України. В останню путь його провели 6 квітня у рідному Дніпрі.

На фронті був від самого початку російської агресії, з березня 2014 року. Про те, що Третяк пішов воювати на Донбас, ніхто з його родичів навіть не знав. Хлопець не хотів їх хвилювати. Спочатку служив у 7-й роті 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Демобілізувався, пройшов курс реабілітації, але через деякий час знову повернувся до війська і продовжив службу у 81-й окремій аеромобільній бригаді.

Він достойно пройшов всі круги пекла війни, воював у багатьох найгарячіших точках. За участь у боях за Луганський аеропорт Олександра Третяка було нагороджено медаллю "За оборону Луганского аеропорту".


Загиблі герої квітня 04
4. Владислав Романович Макаров, солдат 3-го механізованого батальйону 72-ї бригади. Служив водієм.

Пішов з життя 3 квітня у центральному військовому шпиталі в Києві. 2 березня хлопець отримав дуже важкі поранення під час обстрілу Авдіївки і був доставлений в лікарню ім. Мечникова у Дніпрі. Він пережив кому, ампутацію обох ніг, але прагнув жити. З'явилася надія, 28 березня Влада перевезли до центрального військового шпиталю столиці. Однак лікарям так і не вдалося його врятувати.

Макаров встиг прожити на світі лише 19 років. Народився 9 вересня 1997 року в м. Біла Церква Київської області. Солдат 3-го механізованого батальйону 72 ОМБр.

Прощання відбулося на території Військового шпиталю в Білій Церкві.

У Владислава залишилися вітчим, мати і 3-місячна сестричка.

Загиблі герої квітня 05

5. Богдан Ризанич, капітан медпункту протитанкового артилерійського дивізіону 44-ї ОАБр.

Богдан загинув від вогнепального поранення 3 квітня 2017 о 12:40 під час виконання службових обов'язків під Лисичанськом на Луганщині.

55-річний захисник Батьківщини походив з Івано-Франківська. Поховали героя на Алеї Слави Чукалівського кладовища

Богдан народився 3 січня 1962 року в м. Калуш на Івано-франківщині. Мешкав в Івано-Франківську. Тут Ризанич майже 30 років пропрацював травматологом у цілодобовому травматологічному пункті міської лікарні №1.

В 2017 році Богдан Володимирович уклав контракт з ЗСУ і вирушив на фронт.

Колега й однокурсник Ігор Непорадний згадував слова, сказані Ризаничем: "Казав: "Чого мають гинути молоді? Нехай краще я".

У загиблого лишилися дружина, син і двоє онучок.

Загиблі герої квітня 06

6. Вадим Третяк (Третяков), військовослужбовець Національної гвардії України.

Загинув 4 квітня у Зайцевому Бахмутського району на Донеччині. Обставини не уточнені.

Мав 29 років. Родом із села Безруки Дергачівського району на Харківщині.

Був військовослужбовцем ЗСУ. Залишилися батьки.


Загиблі герої квітня 07


7. Олег Саник, командир бойової машини 3-го механізованого батальйону 72-ї бригади ЗСУ.

Загинув 12 квітня під час мінометного обстрілу шахти "Бутівка" на Донеччині.

Народився 21 липня 1980 року у селі Поділ Срібнянського району Чернігівської області. Саник закінчив школу із золотою медаллю. Потім вивчився на газівника в Прилуцькому агротехнічному коледжі. Мешкав у Прилуках.

На передовій служив за контрактом - з 2 лютого.

Сестра воїна Лариса розповіла: "Олег не дійшов до позицій наших військових усього 40 метрів. Прилетіла міна. Кажуть, ті, хто помирає у Великодній тиждень, потрапляють у рай. Я сподіваюся, що Олежка в раю. Він заслужив. Кожну хвилину свого життя я відчувала підтримку і турботу брата. Дуже важко повірити і змиритися з тим, що його вже немає".

Загиблі герої квітня 08

8. Юрій Деркач, воїн 36-ї бригади морської піхоти.

Загинув 13 квітня від кулі снайпера, захищаючи підступи до Водяного Волноваського району на Донеччині.

Мав 19 років. Родом з села Карпилівка Охтирського району Сумщини. Поховали його на малій батьківщині 20 квітня.

Служив за контрактом у 36-й бригаді морської піхоти.

Загиблі герої квітня 09

9. Олександр Кирієнко (Орел), 20-річний солдат 72-й бригади ЗСУ.

Загинув 20 квітня при виконанні бойового завдання у промзоні Авдіїки. На офіційній 169-го навчального центру "Десна" у Facebook зазначено: "У 20-річного військового поцілив уламок ворожої міни, якими обстрілювали позиції Збройних Сил".

Кирієнку щойно виповнилося 20 років. Народився в селищі Карпилівка Козелецького району Чернігівщини. До 72-ї бригади ЗСУ був направлений з "Десни" в лютому 2017 року.

Вдома у нього залишилися мати, п'ятеро сестер та двоє братів.

Загиблі герої квітня 10

10. Василь Петрович Ніженський, боєць 72-ї ОМБр.

29-річний Ніженський загинув в одному бліндажі з Кирієнком 20 квітня - під Авдіївкою внаслідок ворожого обстрілу.

Народився 24 січня 1988 р. в селі Берестівець Уманського району Черкаської області. З воїном попрощалися 22 квітня в клубі військової частини А-2614 в Умані. В останню путь провели 23 квітня в с. Берестівець

Вперше Василь пішов на військову службу до ЗСУ 2008 року. Рік тому його призвали вдруге. Ніженський був військовослужбовцем в/ч А-2614 (110-та авіаційна комендатура). Два місяці тому його прикомандирували до 72-ї ОМБр, на передову. За цей час він встиг показати себе як відважний боєць і вірний товариш, який користувався повагою побратимів.

У воїна залишилася дружина та 6-річний син.


Загиблі герої квітня 11
11. Едуард Гриза, сержант, командир взводу розвідки ((в/ч не уточнюють).

Загинув 20 квітня. Місце й обставини не уточнено. Загинув під час виконання службового обов'язку в зоні АТО.

Закінчив Єланецький професійний аграрний ліцей. 15 грудня 2014 року призваний на військову службу за контрактом. Служив у зоні АТО в Волноваського району: Гранітне, Новоселівка, Павлопіль, Донське.

Едуард мав пам'ятну відзнаку "Військова розвідка за вільну Україну", медаль "За жертовність і любов до України".

Загиблі герої квітня 12
12. Павло Смирнов, старший солдат 72-й ОМБр.

Помер 22 квітня у шпиталі Торецька від поранення у живіт, яке отримав внаслідок мінометного обстрілу поблизу селища Верхньоторецьке на Донеччині. Осколками міни Павлу сильно пошкодило печінку і легені.

Мав 27 років. Народився у селі Полуботки на Чернігівщині. В останню путь провели в Катерининському храмі Чернігова. Сотні людей стояли в церкві із запаленими свічками. Поховали воїна на малій батьківщині, в с. Полуботки.

Павло служив разом з рідним братом Олексієм. Саме він витягнув пораненого Павла з поля бою. Брат пішов служив першим. Потім і Павло вирішив підписати контракт з ВСУ. Перед тим після закінчення школи хлопець працював у ній бібліотекарем.

До ротації Павлу залишалось півроку.

Після смерті брата Олексій повернувся додому до батьків. Командування підтримало таке рішення.

Загиблі герої квітня 13
13. Руслан Алієвич Аміров, кулеметник 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї бригади.

Загинув 23 квітня від кулі снайпера на позиції “Алмаз” у промзоні Авдіївки на Донеччині.

Народився 31 березня 1992 року в селищі міського типу Сосниця на Чернігівщині Там же воїна і поховали 25 квітня. Тіло воїна обабіч дороги зустрічали сотні його односельців.

Строкову службу Руслан проходив у "Десні" на посаді механіка-водія танку. Контракт підписав 26 травня 2015 року.

На Руслана чекала мати.


Загиблі герої квітня 14
14. Іван Мельник, командиром відділення 2-го батальйона 95-ї бригади.

Загинув 25 квітня від кулі снайпера в районі села Новгородське на Донеччині. Воїн помер на руках у свого побратима Баті. Перед тим Іван 120 днів зі своєю бригадою стояв на лінії зіткнення.

До армії Мельник пішов у лютому 2016-го. Спочатку служив за контрактом у 383-му окремому полку дистанційно-керованих літальних апаратів у Хмельницькому, потім - був відряджений до 2-го батальйону 95-ї житомирської бригади в зону АТО. У бригаді з Іваном служив його двоюрідний брат Андрій.

Народився 7 липня 1994 року в Хмельницькому. Закінчив школу, потім – Хмельницький національний університет за спеціальністю "Здоров'я та гігієна".

Займався веслуванням на байдарках та каное брав участь у багатьох змаганнях. 2008 року став кандидатом у майстри спорту.

На Івана чекала наречена. Весілля планували на найближчий час. Також залишилися батьки, сестра.

Загиблі герої квітня 15

15. Василь Шевченко, снайпер 3-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону 80-ї бригади.

Зазнав смертельного поранення в голову 25 квітня у с. Піски на Донеччині.

Мав 29 років. Походив з села Білоусівка Черкаської області.

У Василя лишилася 3-річна донька.

Загиблі герої квітня 16
16. Сергій Кобченко, старший сержант у 72-й ОМБр

Загинув 25 квітня від осколкових поранень поблизу Авдіївки на Донеччині.

Родом з Канева на Черкащині. 25 лютого 2016 року Сергія призвали за контрактом до навчального центру "Десна". Тут отримав військово-облікову спеціальність гранатометника.

Вчився у канівській 4-й школі. Потім отримав професійно-технічну освіту в Санкт-Петербурзі.

Працював на підприємстві "Закордоненерго". Після роботи щодня йшов на стадіон. Друзі Сергія розповідають, що скільки його пам'ятають, стільки він завжди грав у футбол.

У Кобченка залишилася донька Валерія.


Загиблі герої квітня 17
17. Олександр Штейко (Батарейка), 46-річний командир бойової машини піхоти 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 26 квітня від вогнепального поранення у груди, якого зазнав на бойовому посту поблизу селища Верхньоторецьке на Донеччині.

Майбутній боєць народився на Вінничині, у селі Чемериси-Барські.

У серпні 2014 року Штейко пішов до війська добровольцем. За рік служби був двічі поранений. Тривалий час лікувався, пережив кілька операцій. У вересні 2015-го звільнився. Однако вже за рік - 29 вересня 2016 року – повернувся до війська, підписавши контракт на службу. У листопаді того ж року отримав орден "За мужність" ІІІ ступеня.

У мирному житті Штейко працював будівельником, майстром з ремонту доріг, охоронцем плодово-ягідних садів. Був одружений, мав двох синів. Однак сімейне життя не склалося. Після розлучення дружина з дітьми з 2001 року живе в Португалії. За час служби Олександр познайомився із жителькою Донеччини. З липня 2015-го до дня його загибелі вони жили у цивільному шлюбі.

Батька Штейко втратив ще наприкінці 1990-х. Матері нині 82 роки. Старша сестра на заробітках у Росії.

Загиблі герої квітня 18
18. Ігор Шапошник, воїн 92-ї окремої механізованої бригади. Наймолодший український воїн, що поліг у квітні 2017-го.

Смерть його знайшла 28 квітня, внаслідок обстрілу позицій однієї з механізованих бригад неподалік Красногорівки, що на Донеччині.

Уродженець Харкова. У червні загиблому воїну виповнилося б 19 років. Поховали Ігоря у рідному місті на Алеї Слави.

Ігор був круглим сиротою – ні матері, ні батька. "Ігор пройшов нeлeгкий життєвий шлях. Щe коли був малeньким, від нього відмовилися батьки, і він близько 10 років пeрeбував у дитячому будинку, потім продожив навчання в ПТУ. Та коли в країні йдe війна, він нe зміг залишатися осторонь. У грудні 2016-го Ігор пішов служити за контрактом і був направлeний у зону АТО. У соціальних мережах він писав: "Украіна - понад усe", - написала його вихователька Людмила Попова.

У грудні 2016-го Шапошник підписав контракт на службу у ВСУ. Його направили у зону АТО. Сам написав рапорт, що хоче бути там, де найгарячіше.


Загиблі герої квітня 19
19. Бердник Олександр, боєць 2-ї роти морськлї піхоти окремого батальйону морської піхоти.

Загинув 28 квітня поблизу Павлополя на Донеччині. Автомобіль, у якому їхав воїн, підірвався на міні. Того дня завіз побратимів, повертався назад. Цю автівку у грудні 2016-го військовим подарували волонтери фонду "Повернись живим".

Мав 21 рік. Родом із села Дирдин Городищенського району на Черкащині. Закінчив профтехучилище за спеціальністю "механіка".

2015-го Олександра призвали на військову службу. У лютому 2016 року - підписав контракт ще на 3 роки.

Виховував хлопця батько. Син часто розказував своїм товаришам, як пишається своїм татом, який він для нього у всьому приклад. Батько був наставником і опорою. Також його чекала наречена.

Загиблі герої квітня 20
20. Михайло Лисак, молодший сержант, військовослужбовець 137-го об'єднаного Центру МТЗ ПС ЗСУ, в/ч А2287.

Загинув у ніч на 29 квітня під час обстрілу поблизу села Катеринівка Попаснянського району на Луганщині. За іншими даними - в районі Лисичанська (Луганська область), обставини не уточнено.

Народився 20 листопада 1987 у місті Гнівань Тиврівського району Вінницької області. Похований тут же. Закінчив Гніванське ПТУ-12.

Служив за контрактом у ЗСУ з 2014-го.

У Лисака залишилися хвора мати та батько.

Загиблі герої квітня 21
21. Микола Кучерков (Танк), воїн 23-го батальйону "Хортиця" 56-ї бригади.

Помер 29 квітня від кульового поранення, яке отримав у промзоні Авдіївки. Лікарі боролися за життя бійця у авдіївській лікарні понад п'ять годин. Однак куля снайпера завдала наскрізного проникного поранення черевної порожнини, яке було несумісним із життям.

Кучерков мав 27 років. Родом із села Новоспаське Приазовського району Запорізької області. Тривалий час мешкав у Мелітополі.

З початком воєнних дій на Донбасі Микола добровольцем пішов захищати рідну землю, хоча раніше жодного разу не тримав автомат у руках. Як потім сам зізнавався, сім'я не підтримала його вибір. Спершу служив у 37-му окремому мотопіхотному батальйоні "Запоріжжя". Після демобілізації, 2016-го, він знову повернувся на фронт, підписавши контракт. Служив у 23-му батальйоні "Хортиця" 56-ї бригади.

За 3 роки війни Микола пройшов Новобахмутівку, Авдіївку, Первомайськ, Широкине, Талаківку, Сартану. Після демобілізації, 2016-го він знову повернувся на фронт захищати Батьківщину. Цього разу за контрактом. Мріяв, що "скоро в Україні закінчиться війна".

Загиблі герої квітня 22

22. Віктор Афанасьєв, солдат 25-ї повітряно-десантної бригади.

Загинув від кулі снайпера 29 квітня поблизу Зайцевого на Донеччині.

Мав 24 роки. Проживав у Хмельницькому.

Віктор – сирота. Виховувався у Вовчинецькій школі-інтернаті. Закінчив Чорноострівський аграрний ліцей. На військову службу за контрактом вступив 2014 року. У нього залишилася сестра.

Загиблі герої квітня 23
23. Денис Майборода (Красавчик), сержант, командир 2-го відділення глибинної розвідки 1-го взводу роти глибинної розвідки 131-го окремого розвідувального батальйону (курінь УНСО).

Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Катеринівки на Луганщині 30 квітня.

Мав 37 років. Народився 15 лютого 1980-го у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.

Вступив до Криворізького педінституту на кафедру фізмату, але вирішив пройти строкову службу, служив в аеромобільному прикордонному загоні спецпризначення. Працював на підприємстві "Криворізький залізорудний комбінат", шахта "Родіна". Закінчив Криворізький національний університет. Їздив у Київ працювати у метробуді.

На фронт пішов добровольцем у 2014 році, згодом перейшов на контракт. За час АТО заслужив 11 нагород.

Залишилися батьки, брат та 11-річний син.


Вічна шана і пам'ять тим, хто віддав життя за свою Батьківщину та свій народ!
Героям Слава!



Ольга Скороход, "Цензор.НЕТ"
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору