EN|RU|UK
 Політика України
  6588  12

 В УКРАЇНИ З’ЯВИВСЯ ШАНС НА ВИРІШЕННЯ СМІТТЄВОЇ ПРОБЛЕМИ

За інформацією Державної служби статистики, за 2016 рік в Україні утворилось близько 300 млн тон сміття, з яких 620 тис. тон - це небезпечні відходи. Оскільки в країні немає сфери утилізації відходів, на сміттєзвалищах накопичуються навіть такі шкідливі речі, як ртутні лампи, тари з-під хімічних речовин та відпрацьовані акумулятори. Екологи запевняють, що токсичні сміттєзвалища несуть загрозу не лише для екології, але і для життя та здоров’я людини. Вирішити цю проблему можна єдиним способом – почати переробляти сміття. Однак залишається питання, хто за це заплатить?

Про це пише в статті для "Економічної правди" громадський діяч Олена Колтик.

Шлях упаковки: з урни до полігону 

Щороку одна людина в Україні утворює 300-350 кг побутових відходів. Викидаючи пластмасову пляшку, паперовий пакет та батарейки в урну, мало хто замислюється, що відбувається зі сміттям далі.

Єдине, про що турбується житель багатоповерхівки, щоб сміття скоріше вивезли і воно безслідно зникло з його подвір'я. У більшості випадків так і відбувається, сміття вивозиться на звалища і накопичується там роками. За підрахунками екологів, така доля спіткає 93% усіх відходів.

Найжахливіше, що сміттєзвалища часто мають стихійний та незаконний характер. За попередніми оцінками, таких неконтрольованих полігонів в Україні налічується майже 33 тисячі. Таким чином, територія завалена сміттям дорівнює площі 4,5 млн футбольних полів.

За звалищами ніхто не пильнує, часто виникають стихійні пожежі, а отруйні речовини від гниття потрапляють в ґрунт і воду.

У нашій державі взагалі не існує галузі утилізації сміття, з усіх відходів відсортовується лише 5,6%, а спалюється 1,4 %. Жодний переробний завод в Україні зараз не працює.

Головна причина — це відсутність відповідної законодавчої бази з чіткими вимогами щодо утилізації відходів. За переконанням експертів, якщо не вирішити це питання найближчим часом, над кожним містом надалі нависатиме "сміттєва" загроза.

Поодинокі випадки, як наприклад, трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі у Львові, у якій загинуло чотири людини, змушують "гасити пожежі", але не вирішують проблему системно.

 Світовий досвід переробки відходів 

В розвинутих країнах давно існує ринок утилізації, який розглядає сміття як ресурс. Існує цілий ланцюжок поводження зі сміттям.

Перший крок — це запобігання утворенню сміття. Наприклад, Франція стала першою країною, яка заборонила продаж пластикових стаканів, а Румунія, Німеччина та Бельгія встановили податок на використання целофанових пакетів.

Другий крок, це підготовка до повторного використання, тобто відокремлення від решти сміття паперу, пластику, кольорового та безбарвного скла. Відсортоване сміття використовується як вторинна сировина.

Наступною ланкою на шляху сміття є переробка. Переробка може відбуватись у різні способи, найбільш сучасним і широко вживаним з яких є механіко — біологічна обробка. Заводи механіко-біологічної обробки, що будують останнім часом, відправляють для захоронення на полігон не більше 10-15% сміття.

В ході переробки відходи зменшуються в обсязі та знешкоджуються, що дозволяє знизити майже до нуля кількість викидів парникових газів, зокрема метану, і уникнути утворення токсичного фільтрату, що потрапляє у ґрунтові води, якщо на полігон вивозять необроблене сміття.

Ще однією можливістю у переробці відходів є генерація "зеленої" енергії для забезпечення домівок електрикою. І вже тільки потім настає час полігонів, куди вивозять оброблені біологічно неактивні відходи.

Яскравим прикладом дієвої сміттєпереробної галузі є досвід сусідньої Польщі. Ще п'ять років тому країна мала великі проблеми із накопиченням сміття. Але вже сьогодні в Польщі побудовано понад 100 об'єктів, які займаються обробкою відходів. Наприклад, сміттєпереробний завод міста Ольштин обслуговує 500 тис. населення, переробляючи, тільки вдумайтесь в цю цифру, 85% утворюваних відходів.

Зі сміття виробляють альтернативне паливо (RDF), теплотворна здатність якого порівнянна з вугіллям, і вторинну сировину (пластик, метал, алюміній). Тільки 10-15% нетоксичних відходів після переробки йде на полігон для захоронення. Варто зазначити, що на таких заводах не тільки сортують сміття, а й здійснюють його технологічну обробку. В результаті обробки відходи майже не мають запаху і стають безпечними для довкілля.

За підрахунками екологів, завдяки таким заводам відсоток захоронення відходів у Польщі не перевищує 40% по країні.

Звісно, процес переробки не буває безкоштовним, тому кожна країна визначає яким чином збирати необхідні кошти. В деяких європейських країнах громадяни сплачують комунальний платіж за переробку сміття, в інших — кошти для утилізації отримують з податку на упаковку, які одразу закладаються у вартість товару.

При цьому в Європі ретельно слідкують за дотриманням правил щодо поводження зі сміттям. У разі порушення норм передбачається штраф, який у перерахунку становить більше тисячі гривень.

 Початок української сміттєвої революції 

Сьогодні Україна може піти різними шляхами. Або і далі нічого не робити, покриваючи величезні території сміттєзвалищами, які забруднюватимуть землю, воду та повітря. Або ж почати переробляти відходи, звернувшись до європейської практики механіко-біологічної обробки, яка на сьогодні є найефективнішою і найбезпечнішою технологією.

Для оплати переробки, можна встановити щомісячний комунальний платіж, як у Європі, який у перерахунку складе 150-200 грн за особу.

Зрозуміло, що такий тариф був би дуже обтяжливий для звичайних громадян. Несправедливо, якщо бабуся, яка живе одна і викидає лише органічні відходи, буде платити однакову суму із бізнесменом, який щотижня робить закупівлі у великих супермаркетах, потім викидаючи численні пляшки та пакети.

Існує також інший варіант: платити лише за те, що споживаємо. У такому разі вартість утилізації упаковки закладається одразу у ціну товару. Доплачуючи 15 копійок за пластикову пляшку та 10 за картонну упаковку, ми одразу несемо відповідальність за спожитий товар та звільняємось від додаткових тарифів.

Екологи зазначають, для того, щоб в Україні запустити ринок переробки потрібно як мінімум встановити однакову ціну на вартість захоронення та утилізації сміття. Це зробить захоронення економічно невигідним і тим самим збільшить об’єми переробок відходів. З часом тариф на захоронення повинен бути в рази більший за переробку.

В країнах ЄС захоронення сміття коштує дуже дорого. В залежності від країни вартість однієї тони відходів може становити від 4 до 75 євро. Для порівняння: в Україні вартість захоронення тони відходів становить 0,14 євро. Це той самий щомісячний тариф, який кожен з нас сплачує комунальним службам за вивезення і захоронення сміття.

Звісно, поки в Україні не буде створено відповідну законодавчу базу, запустити ринок переробки відходів майже неможливо.

На щастя, перші кроки до цивілізованого поводження з відходами в Україні вже зроблені. У Верховній Раді зареєстровано чотири проєвропейські законопроекти, що сприятимуть створенню галузі утилізації побутових відходів за стандартами ЄС.

Олена Колтик для "Економічної правди".

Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору