EN|RU|UK
 Суспільство
  10606  20

 ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ ЛИПНЯ 2017 РОКУ

За даними "Цензор.НЕТ", у липні 2017 року українські Збройні сили зазнали 24 бойові втрати. Двом наймолодшим загиблим було по 19 років. Двоє найстарших мали по 43.

Про загиблих Героїв серпня читайте тут
Про полеглих Героїв вересня читайте тут
Про Героїв, загиблих у жовтні, читайте тут.
Стаття про загиблих Героїв листопада тут.
Про загиблих Героїв грудня - стаття тут.
Про загиблих Героїв січня читайте тут.
Про загиблих Героїв лютого читайте тут.
Про  Героїв, загиблих у березні, читайте тут.
Про загиблих Героїв квітня читайте тут.
Про  Героїв, полеглих у травні, читайте тут.
Про полеглих у червні - матеріал тут.

Найкривавішими у липні були дні 19 липня і 20 липня, коли загинули 9 українських захисників. Кілька загиблих поклали своє життя у пам'ятні для себе дні – день народження та річницю підписання контракту. Кілька воїнів зголосилися захищати Україну практично відразу по закінченні школи.

Липень став місяцем сумних рекордів для двох підрозділів ЗСУ - 128-ї (4 загиблих), та 92-ї (полягли 5 вояків) бригади.

Список не є остаточним.

Загиблі Герої липня 2017 року 01

1. Дядченко Сергій Петрович (Киргиз), старший сержант, військовослужбовець 34-го ОМПБ "Батьківщина" 57-ї МПБр.

Підірвався 1 липня на міні з "розтяжкою" поблизу с. Піски Ясинуватського району Донецької області.

Прийшов на світ 23 вересня 1979 року у Токтогулі (Киргизька РСР). Згодом його сім'я переїхала в Україну, у с. Шевченкове Звенигородського району Черкащини. 4 липня тут воїна і поховали на сільському кладовищі.

Сергій здобув спеціальність "тракторист-електрик" у Звенигородському СПТУ. Після служби в ЗСУ працював трактористом у колгоспі Шевченкового.

Захищати Батьківщину від російської агресії Сергій пішов у травні 2014-го, рік ніс службу у Кіровоградському 34-му батальйоні. Згодом певний час мешкав у Черкасах, а 2016 року підписав контракт з в/ч В5912 (1647-й окремий автомобільний батальйон, м.Черкаси. Вдруге поїхавши на війну, був прикомандирований до 34-го батальйону, в/ч пп В5509.

Родина Сергія дала Україні не одного захисника. Його брат також служив, а сестра була в АТО. Інший брат — Віктор Бойко — загинув на фронті у липні 2014-го під час операції зі звільнення села Олександрово-Калинове Костянтинівського району Донецької області.

Сергій Дядченко посмертно отримав відзнаку “За заслуги перед Черкащиною”.

У Сергія залишилися дружина, мати, сестра і брат.

Загиблі Герої липня 2017 року 02

2. Сініцин Володимир Володимирович, воїн 34-го ОМПБ "Батьківщина" 57-ї ОМПБр.

Загинув разом з Сергієм Дядченком 1 липня в результаті підриву на міні з "розтяжкою" поблизу с. Піски, виконуючи бойове завдання.

Майбутній воїн народився 31травня 1993 року у Новомиколаївці (Новотроїцький район Херсонщини). Тут 4 липня його провели в останню путь.

2012 року закінчив Професійно-морський ліцей Херсонської державної морської академії. Як згадують рідні та близькі, хлопець мріяв про службу в армії. 9 січня 2014 року вступив на військову службу за контрактом. Воював у найгарячіших точках у війні на сході України - брав участь у боях за Савур-могилу. Ніс службу, захищаючи Амвросіївку, Степанівку, Маринівку, Григорівку. Під Мар'їнкою отримав контузію та поранення. Після лікування відразу повернувся на фронт, служив у місті Щастя та Станиці Луганській на Луганщині.

Лишилася мати, у якої Володимир був єдиною дитиною.


Загиблі Герої липня 2017 року 03

3. Сметанін Андрій Володимирович, старший сержант, військовослужбовець 43-го ОМПБ "Патріот" 53-ї ОМБр.

Загинув 3 липня від смертельного кульового поранення під час бою на Світлодарській дузі.

Народився 4 березня 1981 року на Донеччині – в Авдіївці. Мешкав у с. Різдвянка (Новомиколаївський район) Запорізької області.

Наприкінці 1990-х працював у КСП "8 Березня". Строкову службу пройшов у Білоцерківському зенітно-ракетному полку. В серпні 2016 року підписав контракт.

Залишились мати, дружина та донька.

Загиблі Герої липня 2017 року 04

4. Бричак Володимир Володимирович, військовослужбовець 15-го ОГПБ 128-ї ОГПБр.

У ніч на 4 липня, близько опівночі Володимир був важко поранений пострілом ворожого снайпера. Злощасна куля увійшла над пластиною бронежилета і зачепила серце. Це сталося поблизу м. Торецьк на Донеччині. Володимир ще півгодини боровся за життя, але реанімаційні заходи не дали результату, він помер у Торецькій ЦРЛ.

Землячка воїна Ярослава Федур написала про обставини загибелі:

"Володимир загинув десь в 23.45-23.58. Під час зайняття бойової позиції. Почався обстріл. Вони побігли на позиції для відбиття нападу. Бігли пригнувшись. Куля пройшла над пластиною і заділа серце. Евакуювали в Торецьку ЦРЛ. Але всі заходи реанімації не дали результату".

Володимир прийшов на світ 13 лютого 1977 року у місті Берегове на Закарпатті. Похований на малій батьківщині. У місті оголосили триденну жалобу за загиблим.

Бричак був призваний за мобілізацією, по закінченні строку служби підписав контракт і повернувся на фронт.


Загиблі Герої липня 2017 року 05

5. Нетеса Роман Валентинович, старший солдат, водій 16-го ОМПБ "Полтава" 58-ї ОМПБр, в/ч пп В2287.

6 липня, прикривши своїх побратимів, Роман загинув від снайперської кулі поблизу с. Кримське Новоайдарського району на Луганщині.

Мав лише 19 років – народився 27 вересня 1997-го у селі Литвинівка на Полтавщині (Демидівська сільська рада, Решетилівський район). Похований на малій батьківщині. Напередодні зустрічі кортежу свого загиблого земляка сотні людей вночі створили живий коридор з квітів та лампадок від центральної дороги до його рідної хати.

Роман пішов на фронт практично відразу після отримання початкової освіти. Ще під час навчання у школі та Решетилівському аграрному ліцеї імені Боровенського був активним юнаком. Брав активну участь у спортивних змаганнях і конкурсах. По завершенні навчання короткий час працював у батька зварювальником, а у лютому 2016 року підписав контракт. З 25 квітня служив в Авдіївці, 2017-го його батальйон вирушив на Луганщину.

На Романа чекали батьки, молодший брат, а також кохана дівчина Тетяна.

"Перед загибеллю він зателефонував до Тані. Сказав, що у них неспокійно, говорити не зможе і набере зранку. Останні слова були "Я тебе люблю". Потім телефон вже був поза зоною", - розповіла в коментарі Gazeta. ua знайома сім'ї Нетес Жанна Степанова.

Загиблі Герої липня 2017 року 06

6. Тимощук Олексій Васильович, старший солдат, навідник кулеметного відділення мотопіхотного взводу 9-го ОМПБ "Вінниця" 59-ї ОМПБр.

Пішов з життя 9 липня після тривалої боротьби з наслідками поранення.

29 червня поблизу с. Гнутове на маріупольському напрямку Тимощук пішов перевіряти мінні загородження перед окопами. У процесі почався обстріл з гранатомета. Від розриву гранати боєць отримав дуже серйозні осколкові поранення голови, очей, грудної клітини, живота. Дві доби за життя бійця боролися лікарі 61-го військового мобільного шпиталю, 1 липня його гелікоптером евакуювали у Дніпро. Тут Олексій переніс кілька операції, прийшов до тями. 9 липня о 5:30 помер в лікарні Мечникова.

Олексій прийшов на світ 24 червня 1981 року у Вінниці. Похований на Алеї Слави центрального кладовища міста.

Майбутній воїн закінчив політехнічний технікум за фахом технiк-механiк. Працював будівельником. Восени 2016 року підписав контракт, спочатку служив у взводі матеріального забезпечення в тилу, але неодноразово писав рапорти про переведення у бойовий підрозділ на передову. 26 травня 2017 року приїхав у зону АТО під Маріуполь в свою першу ротацію.

"У Олексія залишилися троє дітей. Він міг не укладати контракту і залишитися вдома, але це було його рішення - стати на захист країни", - підкреслила радник голови Дніпропетровської ОДА Тетяна Губа.

Батько воїна помер раніше, залишились мати, сестра, дружина та троє дітей - двоє синів і донька.

Загиблі Герої липня 2017 року 07

7. Бабков Віталій Ігорович (Лютий), військовослужбовець 54-го ОРБ.

Загинув 10 липня близько 19:00 внаслідок підриву на вибуховому пристрої з "розтяжкою" в районі смт Станиця Луганська.

Народився 13 лютого 1988 року в селі Агробаза Мангуського району Донетчини. В останню путь його провели тут же 12 липня.

Захищав рідний Донбас і Україну з 2014 року - спершу в складі добровольчих батальйонів, потім у лавах ЗСУ. Побратими згадують Бобкова як веселого, позитивного й доброго воїна, який своїм позитивом завше підтримував інших.

У Віталія залишились мати і сестра.

Загиблі Герої липня 2017 року 08

8. Турчин Володимир Богданович, сержант, номер обслуги 2-го гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 2-го гірсько-піхотного батальйону 128-ї ОГПБр.

Отримав численні важкі поранення внаслідок обстрілу українських позицій в районі Зайцевого із застосуванням БМП-1 та стрілецької зброї, близько 5:10. Володимир потрапив під вогонь під час зміни вогневої позиції та переміщення в укриття. Лікарі не змогли виграти боротьбу за життя воїна, він помер 12 липня о 8:30 на операційному столі в Центральній районній лікарні Бахмута.

Народився 12 травня 1990 року на Львівщині, у місті Жовква. Тут воїна і поховали.

З 1 березня 2014 року проходив службу в Жовківському РВК на посаді начальника служби захисту інформації 31 травня 2015-го підписав контракт на військову службу.

На Турчина чекали батьки, одружитися зі своєю нареченою він не встиг, хоча вже було визначено дату весілля.


Загиблі Герої липня 2017 року 09

9. Кистерний Ігор Миколайович, старший сержант, командир відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 13-го ОМПБ "Чернігів-1" 58-ї ОМПБр.

Куля ворожого снайпера влучила в серце воїна 14 липня о 22:55 в районі Бахмутської траси, поблизу с. Новотошківське на Луганщині. Близько опівночі ДРГ противника під прикриттям снайперського вогню намагалась наблизитися впритул до позицій українських військових. Штаб АТО звітував, що тієї доби російсько-терористичні війська різко активізувалися на Луганському напрямку, зокрема, в районі Новотошківського.

Журналіст Назар Приходько інформував, що куля поцілила у серце Кистерного із відстані 500-600 метрів.

"Якщо хтось спробує мене запевнити, що місцеві обригани, які розграбовували "Метро" і вбивали мирних мешканців на підвалах, здатні на такий постріл - я лише гірко-гірко посміхнусь. Тобі було 33, вік Ісуса Христа. Ти його не пережив, проте я впевнений - ти вже поруч з ним тримаєш над нами небо", - написав Приходько.

Народився майбутній захисник 21 березня 1987 року у селі Семенівка Чернігівської області. Тут і похований.

З 2006 по 2016 роки був прикордонником, служив у відділі прикордонної служби "Семенівка" Чернігівського прикордонного загону ДПСУ. Грав у складі місцевого ФК "Ревна". Контракт на військову службу в ЗСУ уклав 2016 року уклав, служив у Конотопі. З травня 2017-го виконував завдання в зоні АТО.

У Кистерного залишились мати і сестра.

Загиблі Герої липня 2017 року 10

10. Наумов Дмитро Миколайович, старший сержант, головний сержант 1-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти 17-го ОМПБ "Кіровоград" 57-ї ОМПБр, в/ч А4279.

Загинув під час обходу позицій у складі групи, зачепивши "розтяжку", що привела у дію відразу дві міни МОН-90. Внаслідок вибуху воїн отримав поранення, що несумісні з життям.

Дмитро народився 15 серпня 1983 року в Дар'ївці Білозерського району Херсонської області. В останню путь загиблого провели на малій батьківщині.

Наумов 10 років працював в охоронній фірмі. Воював на Донбасі добровольцем з самого початку російської агресії, 30 травня 2016-го підписав контракт.

Побратими і волонтери підкреслювали, що Дмитро практично безперервно був на передовій 3,5 роки. Під час прощання на кладовищі військові побратими Наумова повідомили, що подали документи для нагородження героя Орденом "За мужність" посмертно.

У Дмитра залишилась дружина і троє синів: 2007, 2010 та 2015 р.н.

Загиблі Герої липня 2017 року 11

11. Балаж Золтан Миколайович, військовослужбовець 2-го гірсько-піхотного батальйону 128-ї ОГПБр.

Загинув 18 липня близько 20:30, внаслідок обстрілу під час чергування на позиції поблизу смт Зайцеве на Донеччині. Отримав багато осколкових поранень від протитанкової гранати, один з уламків влучив у серце.

"Бій з проросійськими бойовиками, який супроводжувався потужними артобстрілами, тривав вчора кілька годин. Близько 20:30 відбувся черговий обстріл позицій бійців ЗСУ, ймовірно з мінометів або РПГ.

Виноградівець Золтан Балаж ніс бойове чергування в районі Зайцевого, де і тривав бій. Там боєць зазнав численних осколкових поранень, не сумісних із життям", - йдеться в повідомленні 128 бригади ЗСУ.

Народився 7 березня 1995 року у сім'ї українських угорців в селі Королево Виноградівського району на Закарпатті. Мешкав у Виноградові. Тут же і похований.

Після закінчення училища, де вивчився на маляра-штукатура, працював на заводі. Золтан підписав контракт на військову службу, коли їхній доньці не було ще й року.

Дружина Вікторія розповіла Gazeta. ua, що на медкомісії Золтану відмовили у вступі в армію через проблеми зі здоров'ям.

"Але він вилікувався, пройшов комісію і підписав контракт. Був у Пісках. І коли прийшов у відпустку, донечка його боялася, просто не впізнавала, хоча по фото я їй показувала. Повернувшись з Пісків, бачив нас з донею тільки по вихідних. Їздив поїздом з Ужгорода у наше місто щовихідних… Останній раз я з ним розмовляла близько 18:00, за кілька годин до його смерті. У мене боліло серце, не могла навіть говорити голосніше - починало колоти. Якби я знала, чому воно мені боліло... ", - додала вона.

Вдома в полеглого героя залишилася молода дружина, 2-річна дитина та батьки.

Загиблі Герої липня 2017 року 12

12. Буліченко Володимир Володимирович, молодший сержант, старший водій 1-ї мотопіхотної роти 17-го ОМПБ "Кіровоград" 57-ї ОМПБр, в/ч А4279.

Воїн був важко поранений 18 липня внаслідок обстрілу опорного пункту поблизу селища Невельське Ясинуватського району. Від ран він помер під час медичної евакуації.

У день загибелі виповнився рівно один рік, як чоловік підписав контракт на військову службу.

15 жовтня 1975 року Буліченко народився в селі Раденськ Олешківського району на Херсонщині. Похований в Раденську.

Володимир вдівець, самотужки виховував двох доньок-близнючок 1999 р. н.

Загиблі Герої липня 2017 року 13

13. Ісаєнко Максим, військовослужбовець 92-ї ОМБр.

Загинув 19 липня о 10:15 від кулі снайпера на спостережній позиції в районі Мар'їнки. Куля калібру 14,5 мм пройшла крізь мішки з піском.

Максим народився 1 серпня 1997року в Харкові. До свого ювілею він не дожив 12 днів.

Лада Введенська повідомила, що Ісаєнко дуже боявся, що через юний вік його можуть відправити до пункту постійної дислокації.

"Максим зробив свій вибір… Його ніхто не закликав і не змушував йти в армію... Він просто хотів захищати Батьківщину зі зброєю в руках", - написала вона у Фейсбуці.

Залишилися батьки, у яких Максим був єдиною дитиною.

Загиблі Герої липня 2017 року 14

14. Конюша Руслан Сергійович (Галіфе), старший солдат, військовослужбовець 58-ї ОМПБр.

19 липня близько 18:00 в районі смт Новотошківське на Луганщині, під час патрулювання території біля лісопосадки спрацювала стрибаюча осколкова міна ОЗМ-72. Внаслідок вибуху двоє військових загинули на місці, серед них і Конюша. Один дістав важкі поранення, врятувати його життя не вдалось.

Народився Руслан 8 листопада 1994 року у Лисичанську Луганської області. Мешкав у Луганську. Похований в с. Бобриця (Канівський район Черкащини). Воїна ховали у закритій труні.

Конюша був активним учасником Революції Гідності (2-а сотня Самооборони Майдану). Пішов добровольцем на фронт захищати рідну Луганщину з самого початку агресії РФ, мав на той час 19 років. У 2014—2015 роках воював в батальйоні "Луганськ-1" та батальйоні "Айдар". Згодом підписав контракт із 58 ОМПБр.

У Руслана залишилась мати. "Його мама 2014 року врятувала в Луганську десятки людей, які завдяки їй не потрапили до рук терористів та російських найманців", - розповіла Карина Гриненко.

Разом з тим, Олександр Якушев писав, що Конюша є повним сиротою. Це з'ясувалося, коли його затримали правоохоронці: "Мій бойовий побратим Руслан Конюша заарештований 28 серпня 2015 року. На даний момент він у СІЗО Києва. Шиють статтю 263, ч. 1 (“незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”, ч. 1 – “носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу”. Він стверджував, що за Конюшу призначили заставу в розмірі нереальних для сироти-добровольця 210 тисяч гривень. Побратими Руслана збирали кошти на виплату застави.

Загиблі Герої липня 2017 року 15

15. Тимофієв Ілля Миколайович, старший солдат, старший оператор 58-ї ОМПБр.

Близько 18:00 19 липня в районі смт Новотошківське на Луганщині, під час патрулювання території біля лісопосадки спрацювала стрибаюча осколкова міна ОЗМ-72. Внаслідок вибуху двоє військових загинули на місці, один дістав важкі поранення, врятувати його життя не вдалось. Серед них був Тимофієв.

Ілля народився 5 вересня 1973 року в Норильську (РРФСР). Мешкав у селі Першотравенка (Компаніївський район) на Кіровоградщині. Тут і похований. Близько двох сотень мешканців Компаніївки і області проводжали героя в останню путь.

"Прикметно, що Ілля Миколайович народився у Росії, але, не вагаючись, пішов захищати Незалежність України. Захищати Україну від російського агресора. Пішов за правду. А це значить, що правда за нами, а, отже, і перемога буде за нами", - сказав на прощанні з воїном голова районної ради Вадим Спіктаренко.

З 13 лютого 2015 по 26 квітня 2016 року відслужив за мобілізацією на посаді стрільця 72-ї ОМБр. В травні 2017-го пройшов збори резервістів, 6 червня 2017 підписав контракт з в/ч пп А4427.

У Тимофієва залишилась дружина та троє дітей: однорічний син і дві доньки.


16. Дитинченко Роман Сергійович (Ромашка). Був молодшим сержантом, командиром відділення управління командира дивізіону взводу управління артилерійського дивізіону 58-ї ОМПБр.

19 липня близько 18:00 в районі смт Новотошківське на Луганщині, під час патрулювання території біля лісопосадки спрацювала стрибаюча осколкова міна ОЗМ-72. Внаслідок вибуху двоє військових загинули на місці, один дістав важкі поранення, врятувати його життя не вдалось. Серед них і Роман.

Народився 1986 року, жив і працював у Києві. Тут і похований.

За деякими відомостями, був мобілізований 2015 року, служив у складі 25-го окремого мотопіхотного батальйону “Київська Русь”.

Через деякий час після демобілізації повернувся на контракт в ЗСУ й був направлений у 58 омбр.

У Дитинченка залишились мати і дружина.

Загиблі Герої липня 2017 року 16

17. Гладкий Сергій Вікторович (Сіріус), молодший сержант військової служби за контрактом, командир бойової машини — командир 2-го гірсько-піхотного відділення 2-го ГПВз 3-ї ГПР 1-го ГПБ 128-ї ОГПБр.

Загинув 20 липня о 0:37 від кульового поранення в ліве око. Снайпер поцілив у героя під час обстрілу опорного пункту поблизу смт Новгородське (Донецька область).

Народився 27 жовтня 1995 року у с. Юрки Козельщинського району Полтавщини. Проживав у с. Страбичово Мукачівський район Закарпатська область. Похований в Юрках.

По закінченні 9 класів вступив до Решетилівського художнього ліцею, де здобув спеціальність художника-живописця.

На фронті Сергій з 18 років. 12 липня 2014 року розпочав службу в ЗСУ і вже з 24 липня перебував у зоні АТО. З липня по вересень 2014 воював поблизу н.п. Леніно, Георгіївка, Родакове, де прикривав "дорогу життя" до Луганського аеропорту. З вересня по грудень 2014-го ніс службу на ВОПі в районі смт Станиця Луганська. Взимку 2015 року брав участь в боях за Дебальцеве. Саме після операції в Дебальцево Сергій отримав звання старшого солдата.

З березня по грудень 2016-о обороняв Невельське, а з травня 2017 - Новгородське на Донеччині.

На молодого воїна чекали батьки і молодший брат.

Загиблі Герої липня 2017 року 17

18. Сень Олександр Васильович, військовослужбовець 92-ї ОМБр.

Поліг на полі бою 20 липня під час бойових дій на крайньому опорному пункті поблизу м. Красногорівка. Близько 5:00,відбиваючи напад ДРГ противника, що діяла під прикриттям масованого вогню з мінометів, артилерії, танків та реактивних систем Град-П ("Партизан") зі сторони окупованої Старомихайлівки, отримав несумісне з життям вогнепальне поранення.

Командир Сеня запевнив, що біля загиблого українського воїна було знайдено три трупи противника.

Народився 6 січня 1977 року у Верхньодніпровську Дніпропетровської області. Похований там же.

Закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом. 2003 року вступив до лав ВО "Батьківщина", був першим заступником голови Верхньодніпровської організації "Батьківщини". 2010 був обраний депутатом Верхньодніпровської районної ради. На виборах до міської ради у 2015 висувався від БПП, безпартійний.

Лишилися дружина і, за деякими даними, троє дітей.

“Він, батько трьох дітей, добровільно пішов захищати Україну. Це був справжній патріот нашої держави”, – зазначив голова верхньодніпровського осередку “Батьківщини” Володимир Ніколаєв.

Загиблі Герої липня 2017 року 18

19. Чорнобай Віктор Володимирович, військовослужбовець 92-ї ОМБр.

Загинув 20 липня, прикривши собою побратима. Воїн поліг близько 5:00 під час шаленого бою на крайньому опорному пункті поблизу м. Красногорівка, відбиваючи напад ДРГ противника, що діяла під прикриттям масованого вогню з мінометів, артилерії, танків та реактивних систем Град-П ("Партизан") зі сторони окупованої Старомихайлівки. У тому ж бою загинув Олександр Сень.

Віктор загинув у свій день народження - 20 липня 1983 року у Кремінній Луганської області. Поховали бійця на центральному цвинтарі Кремінної.

Вступив на військову службу за контрактом у лютому 2017 року.


20. Гавря Олег, військовослужбовець 92-ї ОМБр (за даними видання "Новинарня").

Олег став третім загиблим у запеклому бою під Красногоровкою 20 липня. Близько 4:45, під прикриттям масованого вогню з мінометів, артилерії, танка та реактивних систем Град-П ("Партизан") ДРГ противника (до 15 бойовиків) намагалась прорвати оборону сил АТО поблизу Красногорівки. Під час бойових дій на крайньому опорному пункті 92-ї бригади загинули троє військовослужбовців (Чорнобай, Сень, Гавря), одного терористи захопили в заручники, ще 7 отримали поранення і контузії. Українські бійці відбили опорний пункт, втрати противника: 4 вбито

Майбутній воїн народився 20 жовтня 1982 року, жив у місті Вовчанськ на Харківщині. Там і похований.

За деякими даними, мав маленьку дитину.

Загиблі Герої липня 2017 року 19

21. Черноконь Олег Євгенович (Спец), молодший сержант, снайпер-інструктор, командир відділення розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону 72-ї ОМБр.

Загинув 20 липня близько 22:00 на спостережній позиції під час обстрілу опорного пункту на шахті "Бутівка". Міна 82-мм калібру розірвалась на відстані 1,5 м від окопу, в якому укривався Черноконь. Уламки міни пройшли нижче каски, яка лишилася неушкодженою.

Народився 29 грудня 1978 року в Києві.

Олег служив у десантних військах, добре володів ножовим боєм. Добровольцем пішов до батальйону "Айдар" на початку агресії РФ проти України.

Залишилася дружина та двоє маленьких дітей.


Загиблі Герої липня 2017 року 20

22. Калабішка Олексій Васильович, старший прапорщик, командир взводу снайперів 128-ї ОГПБр.

Загинув 21 липня від осколкових поранень внаслідок підриву на вибуховому пристрої в Майорську поблизу Горлівки.

Олексій прийшов на світ 12 листопада 1975 року у Плоському Свалявського району Закарпатської області. Поховнаий у місті Мукачево, де мешкав.

Калабішка був досвідченим вояком з 20-річним стажем служби. У 1993-1995 роках проходив строкову службу в лавах Збройних сил України, а з 1999 року повернувся до війська вже як кадровий військовослужбовець. Усі ці роки прослужив у 128 огпбр.

На фронті у війні на сході України з серпня 2014-го, пройшов бої за Луганськ, Станицю Луганську, Щастя, Дебальцеве, воював в районі Донецька і Горлівки.

Залишилась дружина та двоє синів.


Загиблі Герої липня 2017 року 21

23. Носач Іван Петрович, служив на посаді снайпера (підрозділ не уточнено).

Загинув 27 липня близько 8:00 під час обстрілу поблизу с. Водяне (Волноваський район). Волонтер 131-го окремого розвідбатальйону УНСО Назар Приходько повідомив, що життя Носача обірвалося в результаті снайперської “дуелі”.

"27.07.2017, на фронтах Національно-Визвольної Війни, загинув Іван Носач. Снайпер - в результаті снайперської дуелі. Без батька залишилися двоє дітей по 16 років", - написав він у Фейсбуку.

Народився 5 липня 1974 року, жив у с. Скотареве Шполянський район на Черкащині. Похований в Скотареві.

Відслужив за мобілізацією, у подальшому підписав контракт.

Залишились дружина та двоє дітей, донька і син.


24. Сіренко Сергій Васильович, водій протитанкового взводу 1-го мехбату 92-ї бригади (за даними видання "Новинарня").

Загинув близько 08:00 29 липня. Російські терористи з міномету калібру 120 мм обстріляли позиції сил АТО поблизу м. Красногорівка. В результаті обстрілу один військовослужбовець загинув, ще 8 дістали поранення. Також один військовий зазнав поранення у Широкиному.

Сергій народився 25 жовтня 1980 року. Мешкав у селі Красна Поляна Зміївського району Харківської області.

На контракт у ЗСУ прийшов у березні цього року.



Вічна пам'ять і шана усім полеглим за волю і безпеку України у липні!
Коментувати
Сортувати:
у вигляді дерева
за датою
за ім’ям користувача
за рейтингом
 
 
 
 
 
 вгору